Мені 46 років, живу одна з сином Ігорем. Чоловік нас покинув ще, коли синові було чотири роки, відтоді відносин у мене тривалих з чоловіками не було. Мій син вивчився в школі, закінчив коледж і університет на економіста. Далі пішов працювати за фахом. Ігор завжди хотів знайти гідну дівчину, але кожні відносини були розчаруванням: одна покинула, друга – зрадила, третя – пішла до багатшого.
Незабаром син повідомив мені радісну новину, він, нарешті познайомився з пристойною дівчиною в соціальних мережах. Її звали Юля. Так мій син зустрів свою єдину. Про дівчину я знала тільки зі слів Ігоря. Мій син завжди з гордістю і блиском в очах розповідав про Юлю. Ігор часто гуляв з нею, водив її в парк, кіно, кафе і робив все, що б Юля була щаслива. Незабаром я попросила сина познайомити мене з його подругою.
Через тиждень зустріч відбулася, я накрила на стіл через хвилин десять увійшли Ігор з Юлею. Перед собою я побачила дівчинку років 17-18. Спочатку у мене і слів не знайшлось і одна думка в голові: «їй хоч 18 є?».
Зібравшись, запросила дівчину за стіл. В ході розмови я дізналася, що Юлі всього 17 років, закінчує 11 клас, живе з батьками, мріє вивчитися на юриста. Своїм батькам про відносини з Ігорем нічого не говорила, думає, що не зрозуміють. А хто б дав добро, тут сама ошелешена?
Закінчивши розмову, син провів Юлю. Коли Ігор повернувся додому, у нас була серйозна розмова, з приводу того, що дівчина занадто молода і їхні стосунки ні до чого хорошого не приведуть. Але син переконував мене, що вони люблять один одного, і коли їй виповнитися 18 років – зіграють весілля і ніщо не стане на заваді. Ігор навіть на квартиру відкладати почав, сказав, що хоче купити будинок для майбутньої сім’ї. На цьому розмова була закінчена. Змирившись з думок, що сина не переконати, я попросила його тільки не наробити дурниць.
І ось не минуло й півроку, як прийшов син з Юлею і заявив, що незабаром я стану бабусею. Мене переповнювали емоції: з одного боку я давно хотіла онуків, з іншої – дівчині на той момент виповнилося лише 18 років, і як відреагують її батьки на новину про стан дочки, я не знала.
Поговоривши з Юлею, вирішили купити торт і піти до її батьків знайомитися. Не залишати ж дівчину в такій ситуації без підтримки? Отже, ми попрямували до батьків дівчини, зустріли нас добре, але як тільки дізналися, що дочка при надії, зчинилась буря. Ми вилетіли з дому, а син з собою і Юлю забрав.
Тепер щодня я маю дзвінки від сватів, які розповідають, казна що. Діти поки в нас живуть, але вже маємо певні неприємності – сина викликали для розмови у відповідні структури.
Юля дуже переймається. Плаче постійно через реакцію батьків і їхні дії. Я вже думала продати квартиру і поїхати подалі, адже ці люди ніяк не заспокоюються. І що робити не знаю.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
