Як же Зоряна мріяла вирости! Навіть, колись стояла під ринвою в проливний дощ, бо хтось із старших дітей сказав, що так швидше виростеш. Те, що над нею посміялися, вона зрозуміла згодом і ще сильніше захотіла вирости аби ніхто не диктував їй, що робити. Щоб не говорили, о котрій годині вставати, що їсти, в що вдягатися, що робити. Вона мріяла, що, коли виросте, то буде їсти лиш найсолодшу серединку з кавуна.
І ось, вона давно вже не дитина. А жінка в розквіті сил і енергії, проте, їй і далі наказують о котрій вставати, що вдягати на роботу, бо дрес-код, а що їсти їй наказує бюджет. Отож, вона й далі їсть весь кавун до зеленої шкіри.
Але найбільше Зоряну тривожить той факт, що люди під соусом «ми хочемо для тебе якнайкраще» залізають з брудними ногами в її особисте життя. Ви коли-небудь зустрічалися з хлопцем, бо не хотіли образити маму, друзів чи шефа? Якщо так, то ви зрозумієте Зоряну.
– Він такий хороший хлопець!
– Що тобі ще треба, ти ж не молодієш!
– Та він найкраща партія для тебе. У вас є спільні життєві орієнтири.
А Зоряна мило всміхається. Люди ж стараються налагодити її життя, як тут мило не всміхатися. А кавалери зачасти такі собі. Хороші хлопці, з якими їй зовсім не цікаво. Нічого не тьохкає, не палахкотить і світ не перевертається. Але Зоряна йде на перше побачення, а далі мусить йти і на друге побачення, бо мама-друзі-шеф кажуть:
– Ну як? Він від тебе у захваті.
– Не знаю, я щось не дуже.
– То просто перше побачення, от після другого ти все зрозумієш!
І от Зоряна вже на четвертому побаченні і очі в хлопця горять вогнем передчуття вирішального кроку до її ліжка, а вона просто не може образити!!! Тоді у неї раптово болить щось чи паморочиться в голові, чи раптова пошесть на родину і вона просто втікає. Це зовсім не личить дорослій жінці. А далі страшніше: мама-друзі-шеф кажуть:
– Ми старалися, а ти от як повелася. Нам прийшлося за тебе червоніти! Більше ніколи не будемо тобі допомагати.
І найстрашніше, що вони будуть! Сьогодні Зоряна знову йде на побачення з «хорошим хлопцем», якого їй нахвалює подруга:
– Він недавно розлучився. Жінка просто така попалася, а він дуже хороший, такий має м’який характер, як ти. Ви зійдетеся.
Скільки разів Зоряна мріяла про твердий характер? Скільки разів з понеділка, з нового місяця, з нового року мала поставити всіх на місце своїм твердим «Не лізьте в моє життя!»? А потім включала «а може» цього разу пощастить?
І ось вони в ресторані, обоє нещасні, похилені голови і в очі не дивляться. На правах досвідченішої особи, вона почала розмову, бо сидіти отак цілий вечір їй не хотілося: – Ви так само за рекомендаціями друзів?
– Так, – здивовано піднімає очі.
– Я теж. То моє не знати вже яке побачення, бо друзі дуже за мене переживають.
– І в мене.
– Зазвичай це нудно.
– І не кажіть.
– Тому домовмося до якої години посидимо, бо я маю ще плани на вечір.
– Які?
– Та серіал подивлюся.
– Добре. Давайте годину.
– Нам треба домовитися про відгук на вечерю.
– Думаю, «неперевершено» підійде?
– Звичайно.
Якось стало легше, видно чи меч Домоклів-мамин-друзів-шефа пересунула чи просто легко, коли сама вирішуєш, що робити? Вони ще похихотіли над невдалими побаченнями і розійшлися, як дорослі люди.
Фото ілюстративне.
