Ми з чоловіком живемо в квартирі моєї мами і бабусі. Живемо як і всі, особливо не шикуємо. Поїсти, попити вистачає і добре.
Незважаючи на те, що ми і так на всьому економимо, чоловік виявив бажання відкладати гроші дитині на квартиру.
Вчора після чергової зарплати мій обранець твердо мені заявив:
— Починаю відкладати гроші на купівлю житла для нашого сина.
Але мене ця заява не порадувала зовсім.
Більше десяти років тому мій чоловік прибув до нашого міста на заробітки. Працює він будівельником – робота нелегка. Поки ми познайомилися, він працював і практично всю свою зарплату пересилав своїй мамі, собі залишав лише на кишенькові витрати. Колеги переконували його відкладати гроші на житло, але йому подобалося все віддавати мамі. Крім нього, у матері ще двоє синів і вони теж не залишали мати без допомоги. Але не віддавали все до копійки, як мій майбутній чоловік.
Після весілля ми з ним стали жити в квартирі моєї мами і бабусі, стіни якої давно не бачили ремонту.
У перший час чоловік був хорошим, люблячим. З мамою і бабусею був більш стриманим на прояв доброти. Але мені здавалося – це явище тимчасове і скоро він змінить своє ставлення до них. І він його змінив, але не в той бік на який я сподівалась. Я саме була при надії, а чоловік пустився берега.
І стало просто нестерпно. Почалася постійна нестача грошей. Моїх декретних вистачало на одні підгузки, незважаючи на те, що у нас спільний бюджет.
Мама оплачує комунальні послуги зі своєї мізерної зарплати. Ще й на одяганку для дитини щось мені дає. Решту витрачає на їжу і господарські товари. Бабуся свою крихітну пенсію відкладала собі на останню годину. Назбирала вже значну суму, але всі заощадження віддала нам на придане для малюка.
Чоловік сподівався, що його родичі нам грошенят на весілля підкинуть, але ніхто з них цього не зробив. Пишне весілля грали на бабусині гроші і його зарплату. Хоча можна було і поскромніше відсвяткувати, але чоловік побажав з розмахом.
Всі 7 років нашого подружнього життя він продовжував допомагати своїй мамі фінансово і матеріально. У будинку його матері за цей час було зроблено капітальний ремонт і куплена вся побутова техніка за гроші мого чоловіка. Кілька разів, коли у нас в родині були складні ситуації з фінансами, я випадково знаходила заначки чоловіка з грошима, які він відклав для пересилання своїй мамі. Я часто запитувала чому він так чинить, але той лиш казав, що його родина його справа а в нас і так все є.
Після того, як не стало його мами, мій чоловік зі своїм старшим братом проявили благородство, (а на мою думку необдуманий крок) – відмовилися від своєї частини будинку на користь молодшого брата.
Хоча саме цей молодший, мамі не допомагав. Ось і виходить, що чоловік спочатку свої гроші вкладав в облаштування маминого будинку, а тепер відмовився від своєї спадщини, залишившись ні з чим. На мої вмовляння, залишити собі належне за законом, не реагував.
І ось я нарешті зітхнула полегко, тепер зарплатня чоловіка повністю буде в сім’ї. Раніше він лиш сорок відсотків нам з мамою віддавав, а тепер ми сподівались, що отримуватимемо все. Але він сказав, що гроші відкладатиме на житло для сина. Мовляв роки злетять швидко, а дитині жити десь потрібно буде.
Ми з мамою не занємо що вже й думати. Ремонту у нашій спільній квартирі він робити не хоче, хоч ми постійно йому про це говоримо. Адже ж це як? живе тут на всьому готовому. ну дає тих десять тисяч нам, але це ж копійки проти того, що він заробляє насправді.
От як це все розуміти? Мама вже каже що аліментів я більше отримуватиму ніж зараз маю. Я вже й задумалась, може вона права
Валентина З.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
