fbpx

І що ти собі думаєш, – говорить подруга явно невдоволена, – Тобі сорок дев’ять, ти при що думаєш? Яке розлучення? А далі? Як ти бачиш своє життя ?

Мені 49 років і поки що я не перебуваю в жодних стосунках. Вирішила трохи відпочити від чоловіків та приділити час тільки собі. А що, не тільки на чоловіках світло клином зійшовся.

Мені пощастило аж чотири рази вийти заміж по любові. Потім, звичайно, я розлучилася, першою завжди подавала на розлучення. Проте з кожним чоловіком я була щаслива. Ну а потім наставав етап, коли щось не влаштовувало одне в одному, почуття пропадали. Ну а навіщо бути у таких стосунках? Ось я і йшла, щоб дати чоловікові зустріти своє кохання і собі дати шанс на кохання теж.

Жінки ж із мого оточення мене не розуміють. Всі роками триматися за своїх чоловіків, постійно пристосовуються, терплять, чогось чекають. Не в однієї знайомої чоловік зраджує, а вони очі закривають, адже все ж таки в сім’ю повертається, значить любить.

Як можна дозволити чоловікові так ставиться до себе? Я не розумію цього. Так життя минає, а щастя жіночого так і не бачать вони, тільки сльози.

Я ніколи не дозволяла чоловікам так ставитися до мене. Завжди вважала себе королевою, тому мене возили на курорти, дарували квіти, ніколи не зраджували і носили на руках. Я так себе поставила.

Тим не менш, інші жінки вважають, що я самотня і не щаслива зовсім. Мовляв, якщо чотири шлюби не були вдалими, то й долі у мене немає. Ага! Якраз.

Просто одного дня я зрозуміла, що живу раз. Один раз живу і все! Чому я повинна чогось чекати, когось терпіти, підлаштовуватись, якось собі в чомусь відмовляти. От чому скажіть на милість? Кому від того легше буде або краще. Мені? Статусу “заміжня”? Сусідці, яка про мене згадає лиш коли обговорювати з кимось буде? Заради чого, скажіть, я повинна жити з тією людиною в якій мене щось не влаштовує?

Я й у п’яте заміж вийду і в шосте. І нехай увесь світ перевернеться, а я проживу щасливо. По-справжньому щасливо, для себе. Не для людей, не для сусідки чи подруги. Для себе. Бо живем лиш раз і сьогодні перший день життя, що нам залишилось. І проживу я його так, як хочу я.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – intermarium.news.

You cannot copy content of this page