Донька вийшла заміж проти волі матері. Зараз все ж не старі часи; матір змирилася, але не любила зятя Андрійка. Він був простий, працював на заводі, розумом не відрізнявся, та й красою теж, не рівня освіченій донці. Молоді орендували кімнату, а до мами заходили раз в тиждень. Так прийнято. Донька телевізор дивилася, і тільки чай пила. А на кухні ця теща зятя частувала різними несмачностями. Що залишилося, так би мовити. Або дешевше. Холодцем, супом триденним, котлетами, які давно лежали… Не те що скислим чи протухлим, але ось згодовувала йому несмачне. Нехтувала і так тішила душу. А зять Андрюша їв з апетитом. З хлібом, теж іноді черствим. Добре їв!
Все з’їдав до крихти, тарілку неінтелігентно хлібом протирав до блиску, а хліб з’їдав. І завжди говорив: «Спасибі, дуже смачно!». Теща думала, що він ненажерливий телепень. Але вигідно досить-таки було згодовувати Андрюші залишилася їжі. І якось теща навіть звикла до зятя. І одного разу він їв борщ, який уже втратив колір від розігрівання, з миски – теща спеціально йому в мисці подавала в емальованій. Багато. Бо не шкода миску.
Він все з’їв і сказав:
“Дякую дуже смачно! Ніколи не їв такого смачного борщу! Мами не стало, коли мені два роки було, а в дитячому будинку такого смачного борщу не давали! Ви так смачно готуєте і завжди мені так багато накладаєте!».
І ця злюща теща зблідла і руки у неї затремтіли. Комок в горлі з’явився, а потім вона заплакала. І цей нелюбимий зять Андрюша почав її втішати і гладити по плечі; покликав дружину з кімнати. І говорив: «твоя мама плаче! Що трапилося? Може, я її образив?».
Він так ніколи і не дізнався, чому плакала теща. І чому вона почала ще краще готувати. І чому йому стали подавати їжу в старовинній порцеляновій тарілці з незабудками… Простою він був людиною. І зараз вони дуже добре живуть і спілкуються, вже двадцять років.
Автор: Ганна Kир’янова(психолог).
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
