Мироне, нічого особистого, але тобі допомагати було поганою ідеєю. Не натякаю, але ти як друг повний нуль, а як керівник взагалі порожнє місце. Дивно, що всі ці роки тебе терпіли. — Олег говорив швидко, не боячись, що така розмова з босом може спричинити серйозні наслідки.
Мирон крутив у руках олівець, ніби цей простий рух міг хоч якось допомогти з безліччю проблем, які посипались на нього. Як же він примудрився заплутатися в цьому так, що тепер не знав, з якого кінця братися за справу?
Мирон завжди був любителем суперечок та жартів. Іноді вони були особливо смішними. Через це дивне почуття гумору він втратив кілька добрих друзів і кілька разів опинився без роботи, але не перестав шукати пригод. Ставши начальником відділу, він почав розважати підлеглих малими розіграшами.
Єдина людина, з якої він не наважувався жартувати, була його дружина — Олена. Вона була рішуча, вольова та з характером. Жарти з нею могли мати неприємні наслідки. Принаймні спочатку.
— Я тобі одразу кажу: хоч раз знову пожартуєш — і підеш геть! — Ці слова Олена промовила до весілля, і вони утримували Мирона від необдуманих вчинків. Але, як часто буває, не все було так просто.
З Оленою він зустрічався майже рік перед весіллям, а у шлюбі прожили вже вісім років. Все було гаразд. Олена обіймала хорошу посаду та будувала кар’єру.
Жили у її квартирі, дітей не було, розширювати житло не збиралися. Часто мандрували, проводили час удвох. Олена була чудовою господинею. Загалом усе було без нарікань.
Все йшло добре, поки одного разу Мирон не посперечався з другом, що всі жінки після кризи семи років шлюбу починають шукати розваги на стороні.
— Та ну, це нісенітниця! – Заперечив Мирон.
– Чим доведеш?
— Я не знаю. Але впевнений у своїй дружині!
– Тоді ти не розумний! Ти правда думаєш, що вона сама досягла всього? Не буває так.
Мирон замислився. Згадав, що рік тому Олена говорила, що до їхньої компанії прийшло нове керівництво. І ще, у телефоні дружини він знайшов дивний додаток для знайомств. І тут його охопив сумнів. Потрібно було перевірити Олену, але просто так перевіряти було нудно.
Коли друг нагадав йому про свою теорію невірних дружин, Мирон сказав:
– А якщо так? Що з того?
— Тоді відпісти треба.
– Добре, але я пропоную парі. Якщо моя дружина виявиться вірною, ти оплатиш за нашу відпустку на море. Для нас двох.
– Домовилися. Але якщо ні, ти втрачаєш дружину і платиш мені за відпустку. Один.
Так, чоловіки розробили план перевірки, забувши при цьому про те, що говорив Мирон своїй дружині: якщо він вирішить пожартувати з неї, то наслідки можуть бути непередбачуваними.
Для перевірки вирішили залучити когось, хто не був знайомий із Оленою. Ідеальним кандидатом виявився колега Мирона – Сергій.
— Сергію, ну чого тобі складно? Виручи, будь ласка! — Мирон звернувся до свого співробітника в обідню перерву.
– Ні, друже! Я в це не вплутуюсь. Моя Ліля мене точно не зрозуміє, якщо я в це лізтиму. Тобі треба шукати когось без сім’ї, як ти! — Сергій був рішуче налаштований.
— Ну, тоді я тебе премією нагороджу, або навпаки, позбавлю. Ти ж знаєш, я можу багато! — Мирон, знаючи слабкості колеги, спробував його вмовити.
— Гаразд, гаразд, роби як хочеш, але якщо це спливе, я з тобою не розмовляю.
План був такий: Мирон почав листування з Оленою від імені Сергія, запропонувавши їй зустрітися. Щойно Олена погодилася, Сергій мав прийти на зустріч. Мета була перевірити, наскільки вірна Олена своєму чоловікові і чи готова вона зрадити.
– Мироне, ти точно впевнений, що тобі це потрібно? Дружина в тебе чудова, а ти вирішив розважати себе? Не розумію тебе! Особисто я не став би лізти в такі ігри. – казав Сергій.
— Просто мені нудно, знаєш. Хочеться додати трохи емоцій, більше гострих відчуттів. Ти ж розумієш, що після непорозумінь завжди яскравіші примирення! – лукавив Мирон. Він не став розповідати про парі з другом.
— Мабуть, я не можу відмовитись. Але після цього точно з тобою не спілкуватимуся.
Тієї ж ночі Мирон створив фальшиву сторінку в соцмережах, завантаживши туди фото Сергія, трохи змінені у фоторедакторі, щоб він не був легко впізнаний.
Олена не відповідала два дні. Мирон пробував різні способи привернути увагу, але все без успіху.
– Дивись, не відповідає! Це кінець! Тепер ти маєш заплатити! — з усмішкою сказав Мирон до свого друга. Але той був незадоволений.
— Дуже мало постарався. Потрібно більше старатись. І якщо вона навіть після цього не відреагує – тоді тобі вечеря у найкрутішому ресторані міста.
Мирон замислився та погодився. Був азарт – він хотів виграти. Наступного дня він влаштував Олені сцену через невдалу вечерю. І це спрацювало: вночі вона нарешті відповіла на повідомлення свого «шанувальника». Листування набирало обертів.
Невдовзі під тиском друга Мирон влаштував зустріч у кафе. Але Олена не прийшла. На кілька хвилин у кафе сидів лише Сергій, але потім пішов. Мирон намагався додзвонитися, але Олена не брала слухавку.
Коли він повернувся додому, він побачив, що в коридорі лежать його валізи, а на одному з них записка від Олени: «Я все зрозуміла. Ти не зможеш мені більше довіряти. Розлучення не за горами».
Мирон був приголомшений.
Олена не жартувала. Кілька днів він намагався виправдатись, але вона його ігнорувала. Тоді йому довелося шукати нову квартиру та повернутися на роботу. Там незабаром з’ясувалося, що саме Сергій розповів Олені, що Мирон задумав.
Мирон з Оленою таки розлучились. Та не збиралась пробачати свого чоловіка і пішла з його життя назавжди.
Єдине, що Мирона втішало, це те, що друг заплатив за відпустку. Але другий квиток так і залишився порожнім на море він поїхав сам.
Головна картинка ілюстративна.
