Дача дісталася нам у спадок від батьків. Добротний двоповерховий будинок, збудований батьком. Все, що там зроблено, батько робив своїми руками і також залишилася зовсім занедбана ділянка. Колись тут все цвіло, росло, тішило око. Але коли мами не стало – все занепало. Батько, в силу віку, охолов до городництва і садівництва. У минулому батьки дуже дружили з сусідами по дачі. Разом відзначали відкриття-закриття дачного сезону, дні народження, інші свята. У складчину накривали столи, співали пісень. Ділилися не тільки порадами з городництва, а й розсадою, а потім і урожаєм. Разом ходили у ліс за грибами і ягодами. Життя в садівництві кипіло. На літо до бабусь-дідусів молоді батьки відправляли дітей різного віку. Доки не стемніє, на вулиці не вщухали дитячі голоси і сміх.
Минали роки. Покоління, що створювало садівництво, постаріло. Молоді, зайнятій зароблянням грошей, не до дач. Багато будинків і ділянок у занедбаному стані. На довгій дачній вулиці копаються на грядках дві – три бабусі. Дітей шкільного і дошкільного віку теж не побачиш. Тиша та спокій.
Ось така спадщина дісталася нам. Спочатку думали продати. Але за безцінь не хотілося. Та й пам’ять: вся молодість тут пройшла.
В першу чергу вирішили привести до ладу будинок: пофарбувати, перекрити дах. Від міста, де зараз живемо, до дачі понад дві години їзди. Через зайнятість їздити зможемо не частіше двох-трьох разів на місяць. Тому з городом було вирішено не сильно заморочуватися. Засадили частину ділянки газонною травою. Кілька грядок під моркву, ще дві – буряк, трохи кропу. Загалом, посадили те, що не потребує посиленого догляду. Ще в одну скопану грядку встромила насіння огірків і кабачків. Зійдуть – добре. Ні – та й добре.
Приїхали через два тижні і дуже здивувалися. Бочки для води зрушені до сусідньої ділянки. Сусідка, яка вирощує квіти на продаж, вирішила, що для поливу вони їй потрібніші. Пересунула до межі.
Частина півоній, які тільки починали зацвітати в минулий наш приїзд, зрізані. На кущах сиротливо качаються по п’ять-шість нерозкритих ще бутонів. Сусідка тітка Оля зі своєї ділянки кричить:
– Я у тебе трішки квіточок взяла. Знаю, що ти не любиш зрізані. Пропадуть без діла, шкода. Вас все одно немає тижнями, милуватися красою нікому.
Іду по городі, нічого зрозуміти не можу. Там, куди я встромила насіння огірків і кабачків, стирчать хирляві кущики капусти і розсада помідорів. Виявилося, у бабусі Ольги залишилися надлишки, вона вирішила їх прилаштувати на нашу скопану і засаджену грядку. Тепер вже, точно, огірків і кабачків нам не бачити.
З’ясовувати стосунки не хотілося. Але взяла образа: невже їй би відмовили, якщо б вона запитала дозволу. Землі, якою не користуємося, достатньо. Копай, саджай, але не забувай, що у ділянки є господар, поцікавитися його думкою було б не погано.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
