fbpx
Історії з життя
Іди звідси, Лілю! Я тоді плакала через те, що мене зрадила подружка Свєтка

Іди звідси, Лілю!

Я тоді плакала через те, що мене зрадила подружка Свєтка…

Все було добре, ми бачилися щодня і вели “спільне господарство” з нашими ляльками, пупсиками, і посудом …

А потім приїхала її далека родичка, святкова дівчинка Аня, і Свєтка із захопленням слідувала за нею по п’ятах, а мені, спасибі за чесність, прямо сказала: “Іди звідси!”…

Мама не втішала мене…

Вона на руках показала мені діаграму, яку я зараз сама показую дітям (і не тільки дітям), які переживають, коли з ними не хочуть дружити, любити їх, і запрошувати в своє життя…

Мама показала невеликий відрізок між двома нез’єднаними долонями і сказала, що ось стільки людей будуть любити мене, незалежно від того, яка я, або за щось хороше, що знайдуть в мені …

Ці люди приймуть мене з моїми особливостями, недоліками, гідністю…

І це безцінно…

Потім вона розширила трохи долоні і сказала, що ось стільки людей не просто не приймуть, або не полюблять мене, але залишаться небайдужими в своїй нелюбові…

Можливо, я цього заслужила своїми косяками, а можливо, просто буду викликати у них неприємні почуття…

Так буває, і називається законом внутрішньої симпатії і антипатії…

Це коли нам хтось подобається без жодних причин, і не подобається за тим же принципом…

І ми, в свою чергу, комусь подобаємося, а комусь ні.

Не потрібно культивувати ігри на ворогів, або апріорі думати, що якщо тебе не полюбили, то ти поганий…

Яким завгодно можеш бути, але якщо не сподобався, значить, хоч масти собі голову, не допоможе…

І це нормально…

Потім мама буквально розкинула руки в різні боки і сказала, що ось стільки людей взагалі ніколи не дізнається про те, що я є, або їм буде наплювати, є я, чи мене нема…

Ні ворожнечі, ні дружби…

Повна байдужість…

І це неминуче…

А потім мама сказала головне:

– ЯКЩО ТИ ВСЕ ЖИТТЯ БУДЕШ БІГАТИ ЗА ТИМИ, ХТО ВХОДИТЬ У ДРУГУ І ТРЕТЮ ГРУПУ, НАМАГАЮЧИСЬ заслужити ЇХНЮ ЛЮБОВ І ДРУЖБУ, В ТЕБЕ НІКОЛИ НЕ БУДЕ ПЕРШОЇ…
ТОМУ ЩО вкладати ВАРТО У ВЗАЄМНІСТЬ…

Мабуть, це один з найкращих уроків в моєму житті взагалі, друзі мої…

Тому що він жодного разу мене не підвів…

Я іноді і зараз буває порушую це правило, але кожного разу, коли я намагаюся догодити людям, які мене не приймають переконуюсь в їхній холодній байдужості, що насправді , в ці моменти не стільки потребую їх конкретно, скільки повертаюсь у свої шість років, коли жорсткі слова ІДИ ЗВІДСИ ранили мене занадто сильно…

Тоді я боялася їх, а зараз говорю сама собі, коли бачу, що хтось стоїть до мене спиною, або думає, що я повинна заслужити право на любов, або дружбу …

ІДИ ЗВІДСИ, ЛІЛЮ…

І я йду, і мені стає легко, тому що все в цьому житті взаємно… і вкладатись потрібно лише тоді , коли тобі ідуть на зустріч…

Можливо, комусь стане в нагоді у складних моментах проста філософія моєї мами…

Вона і справді працює…

Бережіть себе.

Автор: Лiля Гpад.

Переклад : Психологічна студія СЕНС.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook