Вадиму в цьому році виповнилося 40 років. У далекому минулому у нього вже був невдалий шлюб. Та ще й нещодавно пішов з життя його батько. Він був єдиною близькою людиною для Вадима. Але не переймайтеся, звичайно, у нього були різні друзі та приятелі, та ще й було багато дівчат. Тому, що він був симпатичним чоловіком, до того ж розумним і не занудою. Коротко кажучи з ним було цікаво, і спілкуватися, і проводити вільний час.
Але саме зараз, після того, як пішов з життя його батько, він почав відчувати себе самотнім серед людей. Ну і думка про те що вже досить гуляти, не виходить з голови. Він все частіше почав замислюватись про шлюб.
Його однолітки, щосили постили в соцмережах фотографії сімейних свят. Хвалячись урожаями вирощених на дачі овочів і фруктів. Доповідаючи про успіхи дітей та інші дрібниці.
Раніше Вадимові така інформація була не цікава. Тому він якомога швидше старався прогортати стрічку, щоб не бачити цих фотографій та коментарів. Він завжди дивився на це з посмішкою.
Але тепер йому, чомусь від цього вже не було смішно. Він навіть з цікавістю почав розглядати їх. На подив, він не зміг сформулювати думку, що у ньому змінилося. Зрозумів лише одне – він хоче сім’ю та дітей. Бо вже прийшла пора.
Ніби на замовлення, доля привела до них у відділ нову співробітницю. Вона не була зовсім юною дівчиною. Їй було приблизно 30 років. Але виглядала вона набагато молодшою.
Ілона мала струнку поставу, великі гарні очі і пишне хвилясте волосся. Вона ще ніколи не була заміжньою. Але найближчим часом планувала розглянути це питання. Чутка про це розлетілася миттєво не тільки по відділу, а й по всьому офісі.
Вадим не марнуючи часу першим запросив її у кіно. Дівчина погодилася швидко і без кокетства.
Але Вадим нікуди не поспішав. Йому було важливо дізнатися, що вона за людина. Хоча симпатія вже була. Але ж хіба на одній симпатії сім’ю побудуєш?
Тому він не запрошував дівчину до себе. Не напрошувався і до неї в гості. Вони зустрічалися на нейтральній території: в кафе, в кіно, в театрі. Намагаючись якомога краще пізнати один одного. Зрозуміти, які у них можуть бути спільні інтереси, що їм подобається, а що їх дратує.
Через деякий час Вадим усвідомив, що захопився Ілоною. Йому здавалося, що і він дівчині далеко небайдужий. Тому не зволікаючи перейшов до рішучих дій. Проводжаючи її пізно у ввечері додому спробував натякнути.
Однак дівчина рішуче відповіла:
– Пробач, я не можу так швидко! Мені потрібен час. Ти не ображайся, але я не з теперішніх дівчат. Я повинна бути в тобі упевнена. – на її лиці раптово з’явився рум’янець і вона від сорому швидко, не прощаючись, скочила в під’їзд.
Здається, тепер почуття Вадима спалахнули з новою силою. Напевно в ньому прокинувся мисливець або гордість, за гідну поведінку дівчини. Минуло ще два місяці.
На роботі раптово змінилося керівництво. Якось швидко пішли на пенсію начальник відділу та його замісник. Нового начальника на посаду знайшли швидко. А ось, що до замісника не могли вирішити. Та було прийнято рішення знайти його серед колективу.
Відділ залихоманило – всі більш уважно стежили один за одним. Результати цього спостереження виявилися несподіваними. Усі плітки в нашому колективі, моментально стали надбанням кожного співробітника.
Відтак співробітник, який мав звичку тихо стукати і швидко заходити в кабінет, побачив, як новий начальник тримає за руку Ілону. А пізно ввечері, коли вже всі розійшлися по домівках, прибиральниця помітила начальника, який залишився на одинці з Ілоною. А вранці, до прохідної, під’їхала машина начальника, з якої вийшла теж вона.
Вадиму дуже не хотілося вірити в ці плітки. Йому було лячно запитати про все дівчину. Та це відчуття невизначеності не давало йому покою. Тому він не витримав і при зустрічі почав неприємну розмову.
До його великого здивування, дівчина не заперечувала:
– Вибач, Вадиме! Це ж життя. Мені з тобою було добре. Але вже пора думати про сім’ю та кар’єру. Ігор Костянтинович здатний мені це дати. З дружиною він вже в процесі розлучення. А посаду заступника він обіцяв мені. Не ображайся. У тебе ще все по переду.
Розчаруванню Ілони не було меж. Слова про розлучення виявилися лише байками. На посаду заступника, начальник взяв Валентину Макарівну – найстарішу співробітницю відділу. У неї був великий досвід і неймовірний авторитет у колективі. Вадим з нею не спілкувався, а про їхні відносини стало відомо всім довкола.
Незабаром після такого Ілона звільнилася. Повернутися до Вадиму вона навіть не намагалася. Мабуть зрозуміла, що дороги назад не має. Таке не прощається.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
