Інна, моя найближча подруга, марила кар’єрою юристки та мріяла дорости аж до судді чи прокурорки, і тільки тоді зважитись створити сім’ю. А починати їй довелося з агентки страхової компанії.
За вдачею Інна була прискіпливою та амбітною. Тож і не дивно, що, коли страховий випадок викликав у неї певні сумніви, вона вирішила вивести на чисту воду сина їхнього багатого клієнта, який мав отримати за батька чималеньку суму.
Інна подзвонила в двері квартири, де раніше мешкав застрахований. Їй відчинив молодий чоловік і довго не міг второпати, про що вона йому каже, за що докоряє, до чого тут його совість?
– Яка страхівка? Нічого не розумію. Чому я маю тепер радіти?
Хоча агентство не побачило в цій справі ніяких підводних каменів і готове було виплатити Євгену гроші, Інна не стрималася, щоб не висловити чоловікові свої сумніви щодо його чесності.
– Я знаю, що ви повернулися зі столиці, де прогорів ваш бізнес, вам терміново знадобилися гроші, і тут ви згадали про страхівку.
Євген навіть не дослухав:
– Ану, забирайся геть зі своїми вигадками.
Поведінка чоловіка утвердила Інну в її переконанні, і вона надумала звернутися до правоохоронних органів, де я працюю секретаркою. Я вчасно зупинила подругу, поки вона не наламала дров.
– Що конкретно ти проти нього маєш? Тільки зганьбишся, накличеш на себе гнів свого начальства, яке тебе не уповноважувало перевіряти, а тільки вручити повідомлення. Давай ми з тобою самі спробуємо щось з’ясувати про цього Євгена. Простежимо за ним, опитаємо сусідів, – звідкись у мене прокинувся талант слідчого.
Сказано – зроблено. Чергуємо біля будинку, де живе Євген. Вже поговорили з бабусями, що сиділи на лавочці біля під’їзду. Побачивши моє посвідчення, жіночки захотіли бути корисними і наговорили нам сім мішків гречаної полови: бувало, що Євген сварився з батьком, якому не сподобалась синова дівчина, вмовляв його поїхати в якийсь санаторій, не дозволяв татові йти з друзями посмакувати пінистого з таранькою, словом, контролював, як підлітка. Тож я роблю висновок: гарний син, дбав про тата. Та Інна не згідна: хотів сплавити батька в будинок піклування, а той не захотів, то Євген із дівчиною «допомогли» йому піти у світ кращий.
Ми продовжували стежити за Євгеном. Бачимо: купив квіти, значить, буде побачення з дівчиною. Їдемо на таксі за Євгеновою машиною. Виявляється, квіти були для батька на місці його вічного спочинку. Здаля спостерігаємо за Євгеном. Я бачу: син горює, Інна: він кається за скоєне. Я не витримала й сказала подрузі, що з такою упередженістю їй важко буде надалі працювати, а вона затялася, що докаже своє й збереже для своєї компанії немалі кошти. Ото ревна працівниця, дбає про неї, як про свою власну кишеню.
Але страхова компанія не оцінила Іннині старання, більше того, вона отримала попередження за зволікання з виплатою коштів синові колишнього клієнта. Інна змушена була їхати до Євгена просити вибачення за недовіру і сказати, що його чекають у банку. Та Євген сказав, що не братиме цих грошей, вже весь під’їзд сусідів поглядає на нього скоса й перешіптуються за спиною, тож він повертається в столицю, щоб не мозолити тут усім очі.
Інна не могла просто так піти. Їй вдалося розговорити хлопця. Євген також несподівано для себе захотів виговоритися, розповісти про маму, якої не стало так рано, про батькову дружину, яка покинула тата, тому він повернувся додому, щоб підтримати батька, подбати про його здоров’я, самому одружитися, але тато не схвалив його вибору і виявився правий: дівчина одночасно зустрічалася з іншим і вже за нього вийшла заміж.
Чи позбулася тоді Інна своїх сумнівів, я не знаю. Але те, що сталося в той час, коли вона ще розмовляла з Євгеном, думаю, кардинально змінило її ставлення до нього. Телефонний дзвінок сповістив її, що мама потребує негайної допомоги спеціалістів, а коштує це немало. Інна поспішила в медзаклад, а Євген вирушив у банк, щоб перевести власні кошти на рахунок закладу, де перебувала мама Інни.
Фінал цієї історії щасливий: мама одужала, Інна та Євген одружилися. Про кар’єру подруга вже не мріє. Щастя своє бачить у материнстві.