Іншим разом, я б слухаючи оповідку сестри пошкодувала б бідосю. Втерла би сльози, і пообіцяла допомогти усім, чим тільки можу, але не сьогодні. Не можна так говорити, не можна такого відчувати, але я була рада, що з нею трапилось саме так, бо ж ті гроші що пішли їй за водою, мали б врятувати нашу маму свого часу.
Ми ніколи не мали великих статків і жили усі дуже скромно. Я мати одиначка, вдова, підіймаю двох дітей яким ще й десяти немає. Мама вже 15 років як сама, також не накопичила за життя “подушок безпеки”.
Ото лиш сестра моя і вистрибнула із тієї круговерті бідності, та й то, завдяки своєму чоловіку. Який у Рити характер не є, але з Владиславом вони гарно в парі живуть. У домі їхньому і статок і достаток, але чим вище вони підіймались. тим нижчими і ницішими ми у їхніх очах були.
Чи то сестра переймалась. аби я не почала бува з мамою у неї чого просити, а може так, не з її ми вже кола були, та спілкування звелось до картинок на свята, та й то рідко. На дзвінки вона не відповідала, сама не набирала ніколи. Так і жили, аж доки мама не занедужала.
Мама у стаціонарі, а в мене за душею аж тисяча гривень, та й та мала б бути нам на харчі на два тижні. Професор після огляду ошелешив сумою яка потрібна була для того, аби мама наша одужала:
— Таню. – пишу сестрі, – мама у стаціонарі, потрібно 20 тисяч. Я б сама впоралась, але з сорока лиш половину суми знайшла. Виручай, сестро.
Ох! Як вона голосила, як професійно плакалась в трубку. І збанкрутували вони, і всі в боргах, і окраєць хліба дорогий, і скоро з торбою жебрацькою світом підуть. За сорок хвилин хлипання у трубці мені стало ясно, що я мушу сама все розгрібати, бо сестра вмила руки.
Нічого, впорались ми з мамою. Вона у мене великий молодець. Нині уже й не скажеш що щось було, лиш харчуватись по годинам, та не підіймати важкого. А так, ніби як одужала. Не новенька прямо, але ще побігає, як професор казав.
А тут вряди-годи сестра мене набрала. Я слухаю її і вимкнула мікрофон, аби не чула, як то я сміхом заходжусь. Бо ж усе про що тоді плакалась мені сестра таки справдилась і новий бізнес її чоловіка загнав їх у мінуси та такі, що й дім мусять продавати і все, що надбали за роки.
Знаєте, напевне я не надто хороша людина, бо я раділа. Мама ж і досі не знає, що сестра ні копійки не дала, я не змогла правди сказати, розуміла, що їй то буде важко сприйняти.
Головна картинка ілюстративна.
