Ірочка 12 років в дитячому будинку вірила, що її батьки повернуться. Рідні тато і мама все ж приїхали за нею, але дівчинка навідріз відмовилась повертатись у сім’ю
Ірочка в дитячому будинку дуже давно – стільки, скільки себе пам’ятає. Насправді вона, як і всі діти, пам’ятає себе приблизно з 2-3 років, а ось мама залишила її відразу після появи на світ. Мамі сказали, що дочка буде дуже відставати в розвитку, знадобляться гроші на її реабілітації, а в результаті, швидше за все, результату не буде.
Так батьки і прийняли рішення віддати її туди, де живуть подібні до неї дітки. Ірочці невідомі всі тонкощі історії, але найголовніше їй розповідала нянечка. І, здається, злилася на Ірочкиних батьків. Але мала в глибині душі відразу виправдала маму з татом: вирішила, що у них просто не було грошей.
Тим, хто знає всю історію, очевидно, що це не так. І гроші були, і все інше, але не було бажання виховувати ось таке дитя. Це, напевно, можна виправдати, але люди все одно засуджували.
Але дівчинці немов диво якесь допомагало. Вона жодних прогнозів не виправдала, майже
повністю одужала. І була цілком нормальною дитиною. Стала подавати великі надії, розумово розвивалася дуже добре.
Про це дізналися батьки. І ось ці люди, які раніше навіть і не цікавилися долею дочки, вирішили приїхати. У той день, коли Ірочці вже виповнилося 12 років.
Співробітниці дивилися, і сльози у них наверталися. Але не від розчулення, а від переживань. Стільки років дівчинка чекала маму, а мама все не згадувала про неї.
І вона до них добре ставиться. Але ж як часто буває, що кинуті діти до останнього вірять в доброту батьків, відчувають до них почуття, але з цими людьми, які приїхали сьогодні, все було зрозуміло.
Тепер дівчинку хочуть удочерити інші, дуже хороші люди, які її люблять. Вже майже всі документи зібрані.
І всі розуміли, що зараз в будь-який момент може зруйнуватися світле майбутнє дитини. Складно було відірвати погляд від двору, де все відбувалося.
Прямо під вікном. Кухар не втрималася і відкрила кватирку.
Дівчинка широко посміхалася батькам.
– Привіт, Ірочка! – мама простягнула руки. – Ми приїхали тебе забрати. Збирайся.
– Привіт, – ще ширше посміхнулася Ірочка і навіть обійняла її. – На жаль, не можу. Але ви можете зайти, поспілкуватися. Я вас познайомлю з усіма. Тут цікаво!
– Не можеш? Але чому, доню?
– Мама, тато, ну ви мене зрозумійте. Років через 15 ви почнете старіти, нездужати. Почнете погано міркувати. А може навіть раніше це трапиться. Багато грошей на вас буде йти, часу. Піклуватися про вас доведеться багато. І все одно навряд чи вас вдасться врятувати, – сказала Іра і знову посміхнулася.
Просто вона дуже довго чекала, переживала, виправдовувала цих людей. Тепер вони для неї ніхто. Вона привела їм всі ті аргументи, які 12 років тому їм здалися достатніми для відмови від дитини.
– Ну що, будете заходити? – запитала вона.
– Ні, – кинула мама, смикнула тата за руку і потягла до машини.
Ірочка таки потрапила до прекрасної родини. Дитина щаслива, і знає ціну цьому щастю.
Текст підготували – intermarium.news
Головне фото ілюстративне – firestock.ru
