Народилася вона красунею, батьки багато працювали і наголошували, що для того, щоб щось мати, треба багато працювати. Але працювати, навіть, кінь не хоче, а не те, що Іринка. Звичайна собі дівчинка росте, бавиться ляльками і от тобі:
– Якщо хочеш мати багато гарних ляльок, то треба мати гарну освіту і гарну роботу!
– А я хочу, щоб мені святий Миколай подарував!
Батьки замовкали і чекали, коли донечка підросте.
– Якщо хочеш мати хороший ноутбук, то треба мати гарну освіту і потім гарну роботу!
– А тато не може заробити на мій планшет?
– Тато має й так багато на що заробляти.
– А ти, мамо?
– А я теж маю багато турбот. Вся надія на тебе!
Тато заробив достатньо грошей, щоб Іринка вступила на платну форму навчання досить пристойного університету. І почалися найкращі студентські роки – навчання, гулянки, хлопці, вечірки, прогулянки, дискотеки.
На одній вечірці вона й познайомилася з Юрком, але уваги на нього не звернула, бо воно щось мекало-бекало, явно було не в собі. Проте, на наступний день набігли подруги:
– Ти вчора познайомилася з Юрком?
– І?
– Та він місцевий мажорчик. Його батько якийсь король курей чи свиней!
– Ого, то мені несказанно пощастило?
– Ато!!!
Слава богу, вона таки дала йому свій номер. Нічого, що тоді дала на відчепися, але ж теперішня інформація все змінює! Тепер можна й закрити очі на деякі речі. Тож, Іринка нафарбувала губи і стала чекати.
Дзвінок пролунав швидко і самовпевнений голос покликав її гуляти. Вів себе спадкоємець курей доволі розв’язно, бо був перенасичений компліментами щодо власної персони. Але ж то Іринка! Вона маму й тата в п’ять років ставила в ступор!
– Слухай, Юрку. Я, звичайно, знаю, що ти повелитель свиней чи курей. Але мене це мало хвилює. Я би хотіла на наступний раз поспілкуватися з людиною, тому приходь не випивший.
Такого повороту Юрку не очікував. Спочатку й не планував вертатися д цієї пащекатої. Затусив в клубі чи клубах, вже не пам’ятав, міняв дівчат кожного разу, але слова таки в ньому засіли.
Далі почав залицятися до Іринки з усім розмахом татового гаманця. А Іринці тільки цього й треба. Щасливо повідомила, що виходить заміж ошелешеним батькам.
– Так, мамо, за сина олігарха, бо вже не вірю в Миколая!
Що це було за весілля! Гості веселилися, подруги плакали від заздрощів, а суперниці обсмикували собі волосся. Які були чудесні фотографії, бо ж за такі гроші! Правда, батьки молодого не дуже були раді, але ж скоро стануть дідусями й бабусями.
Іринка стала щасливою мамою прекрасної донечки і щастя вже остаточно накрило її з головою. Так накрило, що вона перестала помічати, що Юрко лишився десь далеко позаду, а саме в підлітковому періоді.
Він й далі пропадав по клубах, тринькав батьківські гроші, не приділяв уваги їй і донечці.
– Чому ти так ведеш себе зі мною?
– А як я себе веду?
– Ось так – пропадаєш ночами, днями. Я твоя дружина, а ти мій чоловік. Ти це розумієш?
– Відстань. Чи тобі мало, що ти живеш як людина? Забула звідки я тебе витягнув?
А потім сталася драма – батько, виявляється, не дуже старанно платив податки і втік за кордон. Майно було арештоване і молоде подружжя перебралося до Іринчиних батьків.
– А чого ти хотіла, доню? Миколая не існує.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне.
