fbpx
Дозвілля
Історія про те, як наша співробітниця до психолога ходила

Яна ми всі дуже любимо, дружимо ще з інституту. Але таємно дуже шкодуємо. Скільки її пам’ятаю – це невпевнена у собі, затиснута, скромна, хоч і хороша людина. А ще Яночка завжди була дуже незібрана. Від цього у неї на роботі не все складалося: начальниця завжди грубіянила, а Яна і слова поперек сказати не могла – боялася.

У шлюбі вона вже 19 років, дочка виросла і живе окремо. Раптом Яні здалося, що у чоловіка з’явилася інша. Він пізно приходив з роботи, не відповідав на дзвінки. Бувало, не відповість, а вишле смс, що, мовляв, «передзвоню пізніше». На всі розпитування відповідав грубо. А Яна тоді у ванній закривається і плаче. Одного разу вирішила освіжити обличчя кремом після таких іcтерик і намазала випадково зубною пастою. «Ось я і втрачаю здоровий глузд» – вирішила тоді Яна.

Всі ми її запевняли, що Андрій їй не зраджує. Хоча недавно бачили його в компанії з якоюсь дівчиною. Звичайно, Яні ми нічого не сказали, але дружно вирішили, що її треба рятувати. Порадили їй гарного психолога (найкращого в місті), щоб підняти самооцінку. Важко переробити людину, коли їй вже за сорок, але можливо.

Психолог погодився пару занять провести безкоштовно. За це ми надали йому деякі послуги з нашої організації. Відправили ми Яну в приватний кабінет.

Те, що сталося потім, ми між собою називаємо дивом.

Яна на прийом не спізнилася, постукала в двері.

– Заходьте. – відповіли їй.

У кабінеті Яна побачила чоловіка з лисиною і в окулярах. Говорив він з акцентом (здалося, вірменським).

– Що ви хотіли?.

– Вам мій друг дзвонив. У якого Ви рекламу замовляли.

– Добре, сідайте.

– Здається, у мене депpесія.

– Що? – здивувався чоловік. – Ну яка може бути депpесія. Ви ж така красуня!

Яна посміхнулася.

– Дякую. І на роботі не складається. Конфлікти з начальницею доходять до пpинижень.

– Розкажіть докладніше. -мужчина трохи підвівся – Ні, давайте вип’ємо? Кoньяк? А потім все розповісте.

Яна не відмовилася. А пізніше розповіла про те, що відбувається на роботі.

– Є один спосіб. Наступного разу просто відповідайте їй «Зaткніться і не розмовляйте так зі мною більше».

–  А хіба так можна? – у Яни округлилися очі.

– Так. А якщо вона продовжить обурюватися, просто вичавіть їй балончик з кремом для тортів. Прямо в обличчя. Це свого роду шoкова терапія.

– Тоді мене точно звільнять.

– Ну і що? Підете справжнім переможцем!

Потім Яна розповіла про чоловіка. Він тільки рукою махнув.

– Буває, може крутиться перед ним якась молодиця … Ну, але й ви задумайтесь. Одягніть плаття красивіше, макіяж яскравіший зробіть!

– Навіщо?

– Ну, Ви ж жінка! Коли Ви останній раз робили яскравий макіяж?

– Давно. Нагоди не було…

– А навіщо Вам нагода? Ви для себе, для душі. І краще спізнюйтеся додому.

– Але Андрій ж буде переживати.

– А нам це і потрібно!

– Він і дзвонити буде.

– Не беріть слухавки. Пишіть, що потім зателефонуєте.

– Але ж він буде питаннями засипати!

– А Ви розсмійтеся у відповідь. Коли Ви сміялися останній раз просто так?

– Я вже й не пам’ятаю.

– Значить, будемо згадувати. Станьте біля дзеркала і подивіться на себе. Яка у Вас фiгура красива! Якби не дружина …

Психолог затанцював поруч.

Яна розсміялася. І раптом стало так легко на душі, ніби тягар усіх проблем з плечей впав.

Після закінчення прийому психолог призначив наступний візит через тиждень.

На наступний день Яна зробила все так, як він рекомендував. Одягла сукню, нафарбувалася. Андрій запитав, чи не зібралася вона випадково на корпоратив. Аня тільки посміхнулася і нічого не відповіла. На роботі її зустріли захопленими поглядами – давно не бачили Аню такою гарною. В цей час прийшла начальниця і зажадала здати терміново звіт, без попередження!

– Зaткніться і не говоріть так зі мною більше! – обурилася Яна.

Вираз обличчя начальниці треба було просто бачити!

Додому Яна запізнилася. Андрій дзвонив, але вона не відповідала на дзвінки. Зробила, як радив психолог. Через кілька днів чоловік забрав її з роботи в ресторан і довго вибачався за свою поведінку.

Через тиждень Яна знову пішла до психолога, в той самий кабінет. На дверях красувалася табличка «Завгосп». Остаточно розгубившись, Яна все ж заглянула в кабінет. Там сидів той самий чоловік в окулярах.

– Доброго дня! Заходьте.

– Ви не психолог?

– Ні. Психолог працює поверхом вище. Але Ви минулого разу здалися мені такою сумною. Я вирішив, що треба неодмінно Вам допомогти.

Яна розсміялася.

– Іноді неуважність може бути на користь!

За матеріалами.

Опубліковано 20 лютого 2019 року

facebook