fbpx

Іван з радісним трепетом зустрів новину про те, що стане татом. Зробив самостійно до появи малюка невеликий ремонт в квартирі, переклеїв шпалери, з любов’ю збирав ліжечко для синочка. Так дбав про свою Олечку, що та прямо ніби в раю жила. А потім з’явилась дитинка і все полетіло шкереберть

Наше з чоловіком життя, як це не сумно звучить, стало псуватися після появи дитини. Я дуже втомлююся – дитина примхлива і «ручна», а чоловік став витрачати більше свого вільного часу на комп’ютерні ігри або гулянки.

Мене дратує його байдужість до мене і до дитини, замість допомоги я отримую закиди. Чоловік не залишається з дитиною довше 15 хвилин, навіть коли я прошу посидіти з сином, щоб мені сходити в душ або приготувати суміш, він завжди говорить: «Давай, тільки не довго».

Коли приходить час сну, я сама заколисують дитину, і навіть якщо він плаче, чоловік не поспішає мені на допомогу, а спокійно продовжує грати в свої ігри на комп’ютері. Вночі теж до дитини встаю я одна. Він пояснює це так: «Я працюю і втомлююся, а ти цілими днями вдома». А коли я пропоную помінятися місцями, він відповідає: «Ти мати, ти звикла».

Від усього цього накопичується образа, мене виводить з себе його поведінка. Іноді доходить до абсурду: ми разом виходимо з дому, він йде гуляти з друзями, я – з дитиною. Часом ночами я плачу і намагаюся уявити собі майбутнє з ним – картина виходить сумною. Все ускладнюється ще й тим, що допомогти мені нікому, бабусі живуть в іншому місті, а на няню, звичайно ж, немає грошей. Я весь час на взводі, постійно не висипаюся, не відпочиваю.

Все частіше і частіше ми не знаходимо спільної мови. Чоловік волає – я плачу, я волаю – він йде. Іноді він сам мене провокує, щоб у нього була причина піти з дому, як ніби це я його довела.

Таке ставлення до себе терпіти я не готова. Але думок про розлучення теж не допускаю. Я думала, що виходжу заміж раз і назавжди, сподівалася, що будемо переживати всі негаразди спільно.

І ще буквально нещодавно, до появи сина, все було набагато краще. Він дбав про мене, з такою радістю прийняв новину, що стане батьком. Зробив самостійно до появи малюка невеликий ремонт в квартирі, переклеїв шпалери, з любов’ю збирав ліжечко для синочка. Зараз його ніби підмінили. Незадоволений весь час, ходить, як хмара чорна.

Що мені робити в такій ситуації? Як поставити його на місце, щоб він не дозволяв собі такого? Як поводити себе, щоб повернути все, як було?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page