fbpx
Історії з життя
Його терпінню прийшов кінець, коли до нього в будинок “заглянули” двоє здорованів, які розповіли, що буде, якщо він не зробить дівчину щасливою. Рома мовчки посміхнувся, набрав Христину і повідомив їй про те, що передумав. І що весілля все ж таки буде

Коли весілля? — Стас ляснув друга по плечу.

— Яке весілля? Стасику, ти, схоже, перегрівся. — Рома аж здригнувся, уявивши собі цю картину. — Я не збираюся одружуватися в найближчі років десять.

— Та ну! — друг посміхнувся. — Христина всім вже розпатякала, що ти їй пропозицію зробив.

— Те, що ми прозустрічалися кілька місяців, не означає, що я готовий одружуватися. І тим більше, заводити сім’ю з такою, як Христя, я точно не буду .

— Що я можу сказати, — Стас тільки знизав плечима, — Христя розлютиться.

Що ж, друг мав рацію. Як тільки Рома повідомив про своє бажання завершити їхні стосунки, дівчина влаштувала бучу. Ще й грозила, що так йому це не залишить. Хлопець на це тільки розсміявся, але він недооцінив жіночу мстивість.

Спочатку до Роми в квартиру увірвалася найкраща подруга Христини і півгодини вичитувала, що він зруйнував дівчині життя своїм вчинком. Спочатку хлопець слухав весь цей монолог, але потім йому набридло і він просто виставив її за двері. Та ще хвилин десять гупала у двері і лише погрози від розгніваних сусідів викликати поліцію змогли охолодити її запал.

Потім дівчат почало приходити двоє. Рома щиро сміявся, не розуміючи, чого вони домагаються. Але вже через тиждень подібних концертів, до нього все ж таки дійшло. На нього розсердилися всі мешканці під’їзду, а господиня орендованої квартири навіть пригрозила виселенням.

Побачивши, що подібний метод не приніс бажаного результату, Христина змінила тактику. Тепер на хлопця посипалися закиди з боку їхніх спільних друзів. Не те, щоб Рому це якось сильно хвилювало, але приємного було мало.

Його терпінню прийшов кінець, коли до нього в будинок “заглянули” двоє здорованів, які розповіли, що буде, якщо він не зробить дівчину щасливою. Рома мовчки посміхнувся, набрав Христину і повідомив їй про те, що передумав. І що весілля все ж таки буде. Але оплачувати торжество він не збирається.

Ось тільки насправді, хлопець не збирався вступати в шлюб. Він звільнився з роботи, знайшов інше житло в рідному місті. Попередив господиню квартири, що скоро з’їде. Дістав з комори старий спортивний костюм, який не одягав вже кілька років. Це буде чудовим «весільним» прикидом.

У призначений день він з’явився в РАЦСі, вразивши своїм зовнішнім виглядом натовп гостей. Лише Стас тихенько посміювався в кутку, він був єдиним хто знав про цю авантюру. Рома незворушно підійшов до нареченої, не звертаючи уваги на її злюще обличчя. Співробітниця РАЦСу. Відкашлявшись, почала свою промову. Нарешті, пролунало головне питання.

— Чи згодні Ви, Роман, взяти собі за дружину Христину?

— Ні, — посміхнувся хлопець, з почуттям глибокого задоволення слухаючи шепіт за спиною.

— Ви, напевно не зрозуміли, — розгублено промовила жінка. — Я запитала, чи згодні Ви…

— Я все зрозумів. І моя відповідь — ні. Не в цьому житті, крихітко.

Під гробове мовчання він покинув урочистий зал, і швидко вибіг з будівлі, поки наречена ще не отямилася. Стас вже чекав його на стоянці, з усіма валізами. Рома поспішав в аеропорт, через півтори години його рейс.

Фото  ілюстративне.

You cannot copy content of this page