Ми з хлопцем зустрічаємося вже досить давно. Познайомилися в інституті і відтоді не розлучалися. Через півроку спілкування, ми вирішили з’їхатися. Тоді це виглядало для мене хорошою ідеєю: я могла не платити за квартиру, майже не витрачалася на продукти, коханий був завжди поруч і ми добре проводили час за іграми, читанням чи переглядом фільмів. У той час питання одруження мене мало хвилювало – на першому місці була робота і подорожі. Михайло багато в чому поділяв мої інтереси, тому жити разом з ним мені подобалося.
Коли минуло кілька років, а ніяких змін в наших стосунках не відбулося – моя мама забила тривогу. Вона почала розпитувати нас про плани на життя, чи збираємося ми ставати сім’єю і коли забезпечимо її онуками. Міша на це все відреагував цілком спокійно, але попросив не квапити нас. За його словами, для того щоб заводити розмову про створення сім’ї, слід мати гроші на весілля і якийсь стартовий капітал для сім’ї. В цілому, я на той момент була з ним згодна, хоча ніколи не розуміла тих людей, які витрачають на весільну церемонію цілий статок.
Йшов час, і я бачила, що Міша відкладає якісь суми грошей. Але в кінцевому підсумку замість того, що я від нього чекала, він взяв квартиру на виплату. За його словами це «для нашої сім’ї», але ж нам і так є де жити (йому квартира дісталася від родичів). Тепер, навіть якщо ми одружимося – вона буде записана на нього. Мої батьки, коли дізналися про це – посварилися з ним. За їх словами, він мене використовує і йому зі мною просто зручно.
Я люблю цю людину і звикла завжди і у всьому його підтримувати, але виходить, що роки минають, а він мене тільки годує обіцянками і нічого не робить для того, щоб щось змінити. Зараз він досяг певного успіху в кар’єрі, і здатний забезпечити нам свято мрії, проте в РАЦС як і раніше не поспішає. Тепер він говорить, що ми і без штампа в паспорті сім’я, адже живемо разом уже не перший рік і пройшли через безліч труднощів. За його словами. від того, що ми одружимося, нічого не зміниться.
Мене лякає таке ставлення коханої людини. Ми разом в цілому вже 7 років, і я боюся, що так і залишуся співмешканкою на все життя або він знайде собі іншу дружину… Думати про дітей без шлюбу теж боязко, та він і не хоче цього…
Фото ілюстративне.
