Місто. Осіннє сонечко, зазирнувши у вікно спальні через нещільно закриті штори, пройшлося своїми променями по обличчях двох сплячих молодих людей.
– Чому ти знову до кінця не прихилив штору? – пробурмотіла спросоння дівчина, потягуючись на ліжку. Як же не хочеться вставати! Вона перевернулась на другий бік і знову мирно засопіла. Крізь солодку дрімоту Валентина почула, як встав коханий, як виходячи із спальні, як і завше, зачепився за одвірок і щось сердито пробурмотів.
Незабаром до її слуху донеслось вуркотіння електричного кавового млинка. За мить кімната наповнилась кавовим ароматом. Валентина повернулась на спину – зараз до кімнати зайде Сергій із чашкою запашного напою. Проте сьогодні кави в постіль вона не дочекалась. Їй враз пригадалась вчорашня розмова із коханим. Сергій сказав, що живуть вони уже разом два роки і давно пора обзавестись спадкоємцем. Валентині аж ніяк не хотілось вaгітніти. Їй виповнилось лише двадцять, і вона саме почала досягати певних вершин у спорті. Їй хотілось стати чемпіонкою країни, виступити за збірну ну хоча б в естафетній команді. Лише минулого тижня тренер повідомив, що її результати у бігу на 400 метрів задовольняють вимоги збірників. І тут раптом дитина – це ніяк не входило в плани Валентини.
Накинувши халат, вона зайшла на кухню. Сергій сидів за столом і смакував кавою. Обійнявши чоловіка за плечі та поцілувавши в щічку, Валентина тихенько замуркотіла Сергієві на вушко:
– У нас обов’язково будуть діти, але не зараз… – договорити їй не дала кішка, яка невідомо як потрапила на їхнє підвіконня: квартира знаходилась на третьому поверсі, і поруч не росло жодного деревця. Перелякана тваринка через скло зазирала до кухні.
– Ой, звідки вона?! – здивувалася Валентина, забувши, що хотіла сказати ще мить тому.
– Прилетіла з неба, – відповів Сергій так, наче це був незаперечний факт.
Валентина тим часом обережно прочинила вікно і взяла на руки перелякану тваринку.
– Як це, прилетіла з неба?
– А ось так, взяла і прилетіла! – твердо сказав Сергій.
Валентина промовила:
– Потрібно запитати сусідів зверху, чи не їхня це улюблениця упала на підвіконня.
І, нашвидкуруч одягнувшись, вони пішли по сусідах. Довго шукати не довелося. Виявилося, пухнаста істота жила поверхом вище. Її господиня, бабуля Лідія Іванівна, розповіла, що кішка полюбляла ніжитися на сонячному підвіконні і ось, мабуть, не втримавшись, полетіла додолу. Пролітаючи повз вікно Валентини і Сергія, примудрилась зачепитися за підвіконня і видралась на нього. Бабуся подякувала молодим людям за чуйне ставлення, бо у неї, окрім кішки, нікого немає. Будучи молодою та вийшовши заміж, хотіла пожити для себе. Переконала в цьому і чоловіка, і вони не поспішали із дітьми, а пізніше вона уже не змогла зaвaгітніти. Чоловік її залишив. І ось тепер вона живе удвох із кішкою:
– Все не так самотньо вдома, – сказала сусідка, проводжаючи молодих людей.
Зайшовши до квартири, Валентина ніжно обiйняла Сергія за талiю і подумала, що ніякі медалі та чемпіонство не замінять їй сім’ї. Великої сім’ї.
За матеріалами – «Вісник Переяславщини». Автор – Артем Полтавець.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
