fbpx
Історії з життя
Каже мені тут один хлопчина днями: «Я, до речі, одружений, але у мене з дружиною вже нічого немає. Просто живемо разом, та й двоє дітей маленьких». І я йому відповідаю: «Ну, ось розлучишся, будеш жити сам, тоді і подзвони мені. А раніше не варто»

Каже мені тут один хлопчина днями: «Я, до речі, одружений, але у мене з дружиною вже нічого немає. Просто живемо разом, та й двоє дітей маленьких».

І я йому відповідаю: «Ну, ось розлучишся, будеш жити сам, тоді і подзвони мені. А раніше не варто».

А він мені такий: «Знаєш, дівчина повинна спочатку довести мені, що я повинен кинути все і заради неї виїхати».

Я так поперхнулася повітрям, що аж розреготалася. А він такий додає: «Ось такі незговірливі і категоричні жінки, як ти, в результаті залишаються одні».

Або ось це ось (люблять деякі чоловіки говорити): «Сподіваюся, у тебе не дуже завищені запити до чоловіка?», – і дивиться супер-лукаво на замовлену пляшку і салат з морепродуктами. Не занадто завищені запити – це як? Не хропить вночі і не ходить під себе – можна брати? Головне мужик в домі?

Я працюю з 13 років, мене тато виховав, які у мене можуть бути запити? «Завищені», – відповідаю і прошу офіціанта розрахувати нас. А він такий надуває губки, ображається, починає щось єхидно закидати мені.

Де ви беретеся взагалі, принци на горошині? Всі такі ранимі, всі такі впевнені, що якщо жінка хоче створити сім’ю, то неодмінно погодиться на першого-ліпшого.

Пройшли вже ці часи, хлопці.

Сьогодні жінці (дорослій, пересічній жінці) вже не цікаво виходити заміж за кого попало. Уже можна жити цікавим життям, не маючи штампа в паспорті за будь-яку ціну.

Звичайно, будь-яка доросла жінка все-таки хоче сім’ю (чоловіка, дітей, дім), але вже давно зрозуміло (і всі ми знаємо мільйон таких історій), коли шлюб заради шлюбу, заради самозадоволення і галочки в очах суспільства перетворював життя жінки в ще більше пeклo, ніж відсутність шлюбу.

Будь-яка доросла жінка хоче вийти заміж і стати матір’ю від такого ж дорослого, адекватного чоловіка. Вона не планує вас затягувати в свої тенета, обдирати до нитки (так, такі жінки існують, але я веду мову про дорослу адекватну жінку).

Я не про жінок, які використовують всі жіночі хитрощі-маніпуляції, щоб таки так, затягнути мужичка в павутинку. Ми ж усім розуміємо, що привабити не складно (і жінку, і чоловіка). Але весь цей маніпулятивний балаган, який так широко використовується на перших побаченнях, – це ж обман, який розсмоктується з початком побутових проблем спільного проживання.

Ви готові на це?

Я нескінченну кількість разів чую подібні варіації «так ти просто ще не зустріла свого чоловіка, ось зустрінеш, все відразу піде, як по маслу». Можливо, ось тільки я не вірю в теорію про свою людину або другу половинку, про те, що взагалі буває просте і легке життя «як по маслу».

Я вірю у дорослих адекватних людей. А чого хочуть дорослі адекватні люди?

Дванадцять років тому я лежала на oперaцiйному столі і в маренні читала фінальний монолог Тетяни з «Євгенія Онєгіна».

Годиною раніше мама хлопала мене по щоках, тому що я втрачала свідомість. Я не пам’ятаю особливо нічого, але я досі пам’ятаю абсолютне відчуття легкості, як ніби я стаю хмаринкою, і, закриваючи очі, говорила мамі, що покидаю її (я дійсно була тоді впевнена, що на цьому все).

Іноді у мене бувають зриви, і я починаю переживати через дрібниці, але всякий раз я дивлюся на своє татуювання у вигляді пера, яке нагадує мені про ту саму легкость. Про те, як легко втратити все. Все своє життя я намагалася зрозуміти іншу людину і часто – на шкоду собі. Але це виявилося зовсім марною тратою часу, якого так мало у кожного з нас.

Кожен день я зустрічаю людей (багато з них на дорогих машинах і в дорогому одязі), які придумали собі в голові казна-що і грають в ці дешеві гeндерні ігри. Можливо, це дійсно весело і так задуманий світ, а я просто чогось не розумію.

Але мені це більше абсолютно не цікаво. Котіться всі до дідька, ранимі мої і вимогливі.

Світ шалено великий цікавий. Стільки інших країн, місць, проектів, фільмів, книг, заходів і світанків, їжі. Жити б, довше б тільки жити! І допомогти б жити якомога довше тим, хто дійсно хоче жити, а не нескінченно колупатися в своїй пісочниці.

Які у мене запити до чоловіка? Та тільки один-єдиний: щоб дійсно хотів жити, а не “довбав” мізки своїми комплексами собі і оточуючим. Я хочу жити і насолоджуватися світом, а не виховувати хлопчика з 44-м розміром взуття.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – pixabay.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!