fbpx
Історії з життя
Кілька місяців вони уникали один одного. Якщо вона чула, що відкриваються на сходову площадку його двері, застигала в своєму передпокої, намагаючись вийти тоді, коли він зі своєю собакою відійде на пристойну відстань від їхнього будинку. І ось одного разу до неї прийшла та молода жінка, яка привозила сусідові продукти

Вона ніколи не була заміжня. Не вийшло, не склалося. Колись давно, коли їй було близько тридцяти років, був у неї чоловік, з яким вона зустрічалася два рази в тиждень. Чоловік був одружений, тому ні про які серйозні стосунки не могли навіть мислити.

Цей роман, якщо і був роман, тривав недовго, близько півтора місяця і закінчився так само раптово, як і почався, просто чоловік пропав, не дзвонив і не з’являвся більше в її житті. Ніяких інших стосунків більше ніколи в її житті не траплялося.

Поховавши батьків і сама вийшовши на пенсію, вона так і продовжувала жити в батьківській квартирі, яку колись батькам дали за плідну роботу. Зараз на схилі років, коли вік уже підійшов до закінчення шостого десятка, навіть і смішно було б думати про шлюб або якийсь інший союз. Та й не потрібно було їй це. У неї був кіт, який заміняв їй всю родину, і чоловіка і дітей. Вона дбала про кота, балувала його. Грошей на життя теж вистачало, та й не витрачала вона їх особливо, нема на що. Так і жила… Одного разу в сусідню квартиру на її поверсі в’їхав новий сусід.

Вона знала, що квартира давно продавалася, колишні сусіди, вірніше їх донька з сім’єю, виїхала кудись з країни. Новий сусід, чоловік приблизно одних з нею років, був дуже серйозним, з військовою виправкою і дуже похмурим обличчям. Але щось таке було в цьому чоловікові, він був чомусь дуже цікавий їй. Собі ж вона говорила, що це від того, що їй не байдуже, хто буде жити з нею по сусідству… Сусід жив один, ніяких жінок у нього не було.

Правда, іноді приїжджала молода жінка, привозячи великі продуктові сумки. Мабуть, донька. Молода жінка ніколи у сусіда довго не затримувалася, залишивши сумки, через кілька хвилин, їхала. Перший час сусід робив ремонт, часто працював дрилем, стукав. Потім привезли нові меблі в упаковках, холодильник, пральну машину. Було зрозуміло, що сусід заселився ґрунтовно і надовго.

Ще через деякий час у сусіда з’явився собака, незрозумілої породи, але судячи з усього, по тому, як він йшов поруч з сусідом, як реагував на його слова, собака не був простою дворняжкою. Сусід вигулював його разів зо три в день, йдучи досить далеко від будинку, на дальній пустир, який залишився від футбольного поля.

Вони були сусідами близько півроку, але знайомі так і не були. Не те щоб уникали один одного, але щось не виходило ніде перетнутися. Іноді після прогулянки його собака, не доходячи до своєї квартири, зупинявся і грізно гарчав на двері сусідської квартири, мабуть, відчуваючи присутність кішки.

Так і жили на одній сходовій клітці незнайомими сусідами…

Одного разу пізно ввечері в її квартирі раптово погасло світло, миттєво відключився і телевізор з не до кінця переглянутим серіалом, і холодильник. Вона спробувала дзвонити в термінові ремонтні служби, але чи то час був пізній, то чи термінові служби були зайняті терміновішими справами, але тільки їй ніхто не відповів. Вона дуже бентежачись, обережно подзвонила в його квартиру. Дзвінок не спрацював, мабуть, в сусідській квартирі теж не було електрики… Вона постукала в двері… Двері тут же відкрилися і показалася скуйовджена голова і заспане обличчя сусіда.

Швидко зрозумівши в чому справа і чому його в такий пізній час доби турбує невідома пані в майже нічному костюмі, він, зі знанням справи взявся усувати причину нічного неспокою. Світло загорілося через лічені секунди. Вона була щиро вдячна йому і в той момент не переслідуючи жодної іншої мети, від чистого серця, запропонувала випити з нею чаю, благо ввечері спекла багато смачних пиріжків, погано розуміючи, для кого така кількість.

Подумавши кілька секунд, він несподівано для себе і для неї, погодився. Вона побігла ставити чайник, накривати на стіл і переодягатися. Він прийшов не один, а зі своєю собакою, сказавши, знайомитися, так знайомитися всім сімейством. Вона дуже злякалася за свого улюбленця, кота. Порикувавши і понюхавши один одного, її кіт і його собака, раптом порозумілися. Здивовані таким поворотом у стосунках своїх вихованців, подивившись один на одного, вони розреготалися.

Ніч за чаюванням і раптовими розмовами, пролетіла непомітно, якось стало незручно, ніяково від можливо непотрібної відвертості, яка прозвучала і у неї і у нього. Розлучилися натягнуто, зніяковіло, не знаючи чи буде така приємна зустріч ще коли-небудь…

Кілька місяців вони уникали один одного. Якщо вона чула, що відкриваються на сходову площадку його двері, застигала в своєму передпокої, намагаючись вийти тоді, коли він зі своєю собакою відійде на пристойну відстань від їхнього будинку.

І ось одного разу до неї прийшла та молода жінка, яка привозила сусідові продукти. Довго вибачаючись за своє вторгнення, молода жінка відрекомендувалася його донькою і сказала, що їй потрібно поїхати з міста, а батько хворий і не хоче ніяких сторонніх доглядальниць в своєму домі, не могла б вона по-сусідськи приглянути за батьком кілька днів». Звичайно, звичайно…, які питання…».

Вони дуже зраділи один одному. Щоранку вона готувала йому сніданок, гуляла з собакою, до речі сказати, собака дуже швидко звик до неї. За три тижні його нездужання, вони дуже зблизилися і звикли один до одного, він до такої турботи, якою вона його оточила, вона ж все це робила із задоволенням, від душі, не відчуваючи втоми та роздратування. Життя для обох наповнилося іншим змістом, йому хотілося оберігати її, їй же дбати і балувати його смачними, нею приготованими стравами, чистотою і порядком в квартирі. Вони й не помітили, як від цих почуттів відступили болячки, засвітилися очі, вони обоє помолодшали, життя тепер не здавалася безнадійно прожитим…

Вони обоє раптом забули, що все найкраще в цьому житті залишилося в далекому минулому і повірили, що і їм доля припасла трохи тепла і ніжності…

Гр. Про щастя-просто.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook