Вона була наповнена внутрішнім світлом, її хода була легкою і плавною. Зачіска – зухвало короткий їжачок з рудуватого волосся. Погляд – пришелепкуватий,як у піврічної вівчарки. Потерті джинси та легкі кеди доповнювали образ такої бунтівної та вільної улюблениці удачі.
Щаслива, – заздрісно зітхнула Марина, що вже кілька років відчувала себе мухою, що дзижчала на липкій стрічці осуружного сірого побуту. У повторному декреті, у вічному безгрошів’ї та у стосунках з трутнем, що гордо іменував себе главою сім’ї, вона заздрила таким вільним, струнким, бунтівним.
Зараз вона намагалася одночасно керувати коляскою з донькою та притримувати сина за капюшон комбінезону. А той усе вишукував калюжі на асфальті з однією метою – тупнути по воді сильніше. Тому вони й перекрили прохід Оленці, що саме йшла назустріч.
А Оленка справді була щаслива. Сьогодні вранці дійшли результати контрольних аналізів. Вони підтвердили те, що у боротьбі, яка тривала нескінченні 17 місяців, визначився один переможець. Життя. Оленчене життя! І тепер вона буде смакувати його щодня, щогодини і навіть щохвилини!
А зараз вона йшла з перукарні, де не була півтора року, де на виході скинула в урну сіру трикотажну шапочку. Шапка-невидимка, що робила невидимою відсутність брів, волосся, робила невидимою і саму Оленку. Вона була не потрібна.
Ще зовсім недавно, ніякого їжачка на голові Оленки не було, як і вій, а хода… не було ходи, була спроба опиратися гравітації, що притискала її до землі, чинити опір вітру, що жбурляв її знесилену в різні боки. Наслідки боротьби.
Протокол лікування був жорстким, але й ворог був серйозний? Але ж вона змогла! Витримала, впоралася, дякуючи лікарям, вони не тільки лікували, а й підживлювали її надією.
Але навіть віра в лікарів, у дива не допомогли б їй зібрати сили на той ривок, що став заключним і переможним курсом хімії, якби не зрада чоловіка. Сергій зламався швидко, як і його кохання.
Кохання зникло разом з волоссям дружини. Вірність зникла після її твердого рішення продати батьківську квартиру, щоб спробувати лягти до платної клініки в Європі.
А більше їх виявляється нічого і не тримало. Він подав на розлучення.
Своїм вчинком чоловік розбудив останній її резерв – злість та «незламність» характеру. Дуже Оленці захотілося довести колишньому, що впорається вона і без нього.
Оскільки з’явилася позитивна динаміка, яка давала найвищий шанс місцевим лікарям, з Європою не зрослося. Вирішили не гаяти час на збирання грошей, а закріплювати результат тут. Тільки от Сергій уже не був у курсі останніх подій. Він був у чорному списку контактів.
Ці останні аналізи були формальністю, Оленка вже знала, що це позаду. По шаленому апетиту, по силі, що нарешті почала прокидатися в змученому тілі, По тому, як цього разу швидко затяглися залисини на її голові. Але результати досліджень прогнали останнього черв’ячка сумнівів, і саме сьогодні народилася нова Оленка – без жодних «чужих» у своєму молодому та вже здоровому тілі.
Вона знала, що коли відросте її волосся, то лежатиме неслухняною рудою гривою і ніщо і ніхто не змусить її зібрати його у тугий непоказний пучок.
– Оленко, правильна жінка прибирає волосся, особливо на кухні, коли готує вечерю для чоловіка» – пригадувала вона настанови свекрухи.
– Олено, це неприпустимо – заміжня жінка не повинна ганьбити чоловіка подібною рваниною. Це вже про джинси, зауваження від чоловіка.
Так пристойна дівчинка Оленка з пристойної родини, що не завдавала батькам клопоту, плавно стала пристойною Оленою, дружиною сина ще однієї пристойної пані.
Із заздрістю дивилася на однокурсниць, на яких «не слід рівнятися пристойній заміжній жінці», але не суперечила чоловікові, його мамі.
Свекруха швидко встановила свої порядки в батьківській квартирі, куди переїхала, поки молодята були у весільній подорожі. Мета в неї була шляхетна – допомогти становленню сім’ї сина, та й заодно дати можливість дочці налагодити своє особисте життя після розлучення з чоловіком, залишивши тій своє житло.
Ця подорож була замість самого весілля та білої сукні. Були б живі батьки, все могло бути інакше. Як багато, навіть дуже пристойних дівчаток, Олена мріяла про білу сукню, пишне весілля і,як мінімум, про подорож на Кіпр.
Але трагічна втрата батьків штовхнула Оленку на заміжжя. Занадто розгубленою та самотньою вона почувалася, а тут Сергій – надійний, закоханий. Те, що його мама входить до комплектації заміжнього життя, Олену ніхто не попередив. І від подарунка у вигляді туру рідною країною неможливо було не відмовитися.
Щоправда, бажання допомагати і вчити життя молодих зникло у свекрухи, коли вона дізналася, що запаморочення невістки, це не перші ознаки майбутнього материнства, а тривожний дзвінок.
Попри невдоволення доньки, вона повернулася до себе.
– Та ну їх! – Відкинула спогади в бік Оленка. Так, з сьогодні вона Оленка. У модних, хай і рваних джинсах. У її квартирі будуть її правила. У її житті будуть лише її правила! Все – нікому і нічого не зобов’язана!