fbpx
Історії з життя
Коханий, я пообіцяла, не подумала. Як викручуватись будемо? Зарплата лише післязавтра

Дениско із захопленням дивився на робота. Це було справжнє диво. Робот трансформувався у поліцейську машину і назад. Хлопчик заплющив очі і виразно побачив, як машина об’їжджає його іграшки і, трансформуючись у робота, рятує солдатиків. Такого в нього ще не було.

Мама підійшла непомітно і подивилась на цінник.

— Дениску, це дуже дорого. Понад тисячу гривень. Не потягнемо.

— Мамо, але ж це найкраща іграшка. — із захопленням промовив хлопчик. Він благаюче глянув на маму. — Я буду прибирати всі свої іграшки кожного вечора. Я буду геть усе їсти в садку і добре поводитись. Чесне слово.

— Все їсти та поводитись добре? – з усмішкою перепитала мама. — Навіть вихователі не скаржатимуться на пустощі під час тихої години? Ти не крутитимешся на заняттях і не рватимеш папір?

Денис замислився. Це було дуже складне завдання. Він нахилив голову, згадав несмачну вівсяну кашу, яку він розмащував по тарілці вранці і важко зітхнув.

— Обіцяю. — твердо промовив він.

— Добре. Якщо тебе похвалять і ти дотримаєшся свого слова, я куплю тобі цю іграшку.

Наступного дня, у садочку, Денис дуже старався. За столом їв мовчки, не крутився. В ліжко ліг без пустощів.

Лежав тихо із заплющеними очима. На заняттях старанно ліпив колобка, пластилін не розмазував по столу, друзів не задирав. Навіть вихователька наприкінці дня поклала свою руку на його чоло.

— Денисе, ти не захворів? — почала хвилюватися вона. — Щось ти тихий сьогодні. У тебе нічого не болить?

Увечері він ледве дочекався приходу мами.

— Мамо, я сьогодні дуже добре поводився. – похвалився хлопчик. — Чесно чесно. Я не обманюю.

— Ти мій розумник, — зраділа мама і поцілувала сина, — Я пишаюся тобою!

Денис від захоплення повертався додому підстрибом, але магазин залишився позаду і його крок раптом сповільнився.

— Мамо, ми пропустили магазин, де робот продається. Ти ж обіцяла.

Мама забарилася.

— Але, Дениску, це лише один день твоєї хорошої поведінки. Цього не достатньо. Треба щодня поводитися добре.

— Кожного дня? — ахнув хлопчик. — Це ж важко.

— Треба старатися, — похитала головою мама.

Весь вечір Денис був похмурий і без настрою. Будь-яке прохання батьків він виконував беззаперечно, але без посмішки. Ліг у ліжко мовчки, одразу відвернувся і заплющив очі.

— Що це з ним сьогодні? – поцікавився батько. — Він не занедужав?

Мама йому все розповіла.

— Ось пообіцяла, не подумала. Як викручуватись будемо? Зарплата лише післязавтра.

— Раз обіцяла, потрібно виконувати. – резюмував батько. — Треба залізти в інтернет, може там знайдемо дешевше. На якусь знижку натрапимо.

Наступний день був схожим на попередній. Денис мовчки зібрався в садок, чемно привітався з вихователькою та хлопцями і тихенько сів на стільчик.

— Дениску, чому ти не граєшся з друзями? – здивувалася мама.

— А раптом я забуду, що треба добре поводитися. Пустуватиму і ти мені робота не купиш.
Мама сіла навпроти Дениса.

— Знаєш, Дениску, ти дуже хороший хлопчик. Ти витримав випробування. Ти герой. Тільки цей робот дуже дорогий і ми з татом замовили тобі такого ж, тільки в інтернет-магазині. Там він дешевший. Його кур’єр привезе тобі ввечері. Ти до завтра потерпиш?

— Так, так, так, матусю. – Денис кинувся обіймати матір. — Дякую! Я побіг до друзів.

— Дениску, — хлопчик озирнувся, — Ти вже не зобов’язаний сидіти тихо, однак і пустувати не слід. І ще одне, якщо каша не сподобається, можеш її не їсти.

— Добре, матусю! — долинув гучний радісний вигук сина.

— От і добре, — усміхнулася мама, — нарешті повернулася моя дитина.

Іграшку кур’єр привіз вчасно, без запізнення. Денис був страшенно задоволений.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page