Моя давня подруга дуже близько до серця прийняла мою відмову прийняти її в гості з ватагою онуків. Навіть слухавку не взяла, коли я днями хотіла привітати її з Різдвом.
А я з її онуками знайома, виховання там у дітей дуже поверхове, а у бабусі вони взагалі на вухах стоять, і вона нічого з цим зробити не може чи не хоче.
Мала таке “задоволення” побачити її онуків, коли вона влітку запрошувала себе на дачу. Там усі п’ять онуків саме на той момент відпочивали.
У самої подруги двоє дітей, від сина у неї дві онуки та онук, ще онук та внучка від доньки. Найстаршому там десять років, а наймолодшому п’ятий рік іде.
Галка кожне літо проводить на своїй дачі, в яку вони з чоловіком свого часу вклали багато грошей, сил та часу. Але зроблено там все від щирого серця.
І зручності всі в домі, і кімнати облаштовані для великої родини, і велика веранда є, краса, одним словом.
Подруга вже не перший рік запрошувала приїхати, але в мене то одне, то інше, а тут зірки зійшлися, вирішила поїхати.
Пошкодувала я про це вже наступного дня. Я не уявляю, як у неї від постійного вереску і конфліктів поміж дітьми ще голова не луснула.
Малі постійно сваряться, верещать, скрізь іграшки розкидані, їжа валяється, липкі відбитки. Я була вражена, коли вони за сніданком почали їжею кидатися.
А подруга тільки примовляє “не сваріться, не галасуйте” та з ганчіркою за ними ходить, все витираючи. Але від цього порядку в домі більше не стає.
Я витримала три дні, потім послалася на раптові справи та поїхала до себе. У мене теж двоє внуків, але вони собі такий гармидер не дозволяють влаштовувати.
У Галі що старші діти, що молодші, всі на вухах стоять і бабусине слово для них нічого не означає. Вона їм зауваження робить, а вони ніби не чують.
Я повернулася додому під враженнями. Наскільки адекватною мамою була подруга, настільки вона зараз неадекватна бабуся.
У дітей мають бути якісь рамки, і, судячи з того, як вона виховувала своїх дітей, Галя чудово це розуміє. Але на онуках щось це розуміння не відбивається.
Я для себе вирішила, що більше на такі пригоди не підпишуся, якщо подруга покличе, то поїду тільки в тому випадку, якщо там не буде її онуків, а то збожеволіти можна.
На новорічні свята я кликала Галю до себе у гості. Я живу у Чернівцях, вона в області, думала, що ми з нею походимо красивим містом, відвідаємо урочистості, якісь заходи, поспілкуємося.
Звичайно, я навіть не розглядала варіант, що вона всіх своїх онуків захоче притягти з собою. Для мене було очевидним, що запрошення тільки для неї.
Галя погодилася на мою пропозицію, а за тиждень до приїзду почала уточнювати, чи є в мене вдома горщик, і чи вистачить місць, щоб розмістити всіх.
Тут я почала уточнювати, кого це “всіх” і навіщо горщик. Виявилося, що вона пообіцяла онукам на свята відвезти їх до Чернівців, я ж її запрошувала, отже, проблем із проживанням не буде.
Я одразу ж їй сказала, що кликала тільки її, діти не дадуть нормально відпочити, особливо така кількість. А подруга заявила, що вже пообіцяла онукам, що не може відмовити.
Тоді мені довелося відмовити. Я не була готова тиждень жити у двокімнатній квартирі, яку розносять п’ятеро дітей, які не знають, що таке виховання. Влітку я на них надивилася.
Я пояснила, що в мене були інші плани і в них не входив прийом п’яти дітей, навіть її онуків. Подруга сухо зі мною попрощалася, я так зрозуміла, що образилася.
Ось дзвонила їй на Різдво, а вона навіть слухавки не взяла і потім не передзвонила. А що я їй не так зробила? Ще б зрозуміла, якби всіх запросила, а потім відмовила, але запрошувала я тільки її, онукам вона сама наобіцяла.
Прикро, звичайно, що так вийшло, але не шкодую. Мені моє здоров’я дорожче, як і нерви.
