Якби ж я знала, що, вчинивши правильно, я отримаю такий результат. Ніколи б не подумала, що буду згадувати той день з донькою сотні разів і питати себе: «Чому так сталося?».
Для доньки я готова була прихилити світ, перша і улюблена дитина, яка росла в любові. для мене все було чудово – чоловік на роботі, я гляджу за дитиною, кожен момент фільмую чи фотографую, прекрасні світлини, де їй місяць, два і три, перший крок, слово, зубчик. Все для мене було радістю.
Коли чоловік мені повідомив, що не вернеться з-за кордону, але буде нам допомагати, то я не дуже й переживала, адже у мене був сенс в житті – донька. До трьох років я її огортала любов’ю і теплотою, але далі прийшлося думати про роботу і садок. Звичайно, що мені було важко, бо дитина не хотіла йти в садок, де про неї так не піклувалися, як це робила я.
Я тішилася материнством, якби не потреба ти працювати аби своїй доньці забезпечити гарне майбутнє, то я б була найщасливішою мамою у світі. Я все робила з донькою: пояснювала уроки, ліпила вироби, придумувала номери на КВК, проводжала на гуртки і чекала її там.
Коли ж Неля почала дорослішати, то я зрозуміла, що маю бути ще й пильна, адже вона в мене росла дуже вродливою дівчинкою.
Але ми порадилися, що вона буде більше думати про своє майбутнє, ніж про хлопчиків.
– Дитино, краще зараз повчитися і походити до репетиторів, ніж потім поступити не туди, куди ти хочеш.
– Добре, мамо, – погодилася вона.
Я їй оплачувала репетиторів, одяг, дозвілля. Вона мала друзів і я знала їх всіх, номери телефонів їхніх батьків, щоб в разі чого знати, де її шукати.
Вона ніколи не дала мені можливість сумніватися в тому, що я виховала чудову слухняну донечку: Неля гарно вчилася, була слухняна і привітна, вона ніколи мені не влаштовувала сцен і не вимагала більше, ніж я могла їй дати.
І ось уявіть мій стан, коли я дізнаюся, що вона замість того, аби поступати у вуз, чекає дитину.
Як на це реагувати, коли екзамени на носі? У мене був ступор, я пішла в іншу кімнату і не знала, що мені робити і чи вуха мене не підводять.
– Мамо, треба щось робити. Кирило не хоче одружуватися і взагалі його батьки переїдуть скоро.
Батьки Кирила таки переїхали і сина з собою взяли, адреси не залишили, я не могла з ними поговорити, щоб вияснити, як бути далі. не знаю чи вони й знали про те, що стануть бабусею і дідусем.
Я довго зважувала всі «за» і «проти», моделювала різні ситуації і розуміла, що донька має стати матір’ю для свого ж блага.
– Нелю, я буду сидіти з дитиною, а ти підеш вчитися. інших варіантів нема.
– Ні, я не хочу, я не хочу одна за все віддуватися!, – казала донька.
– Я все обдумала і це єдиний правильний варіант, – сумно сказала я.
Донька слухняно зробила все, як я їй казала. Вона поступила, а я няньчила онучку. До дитини вона не відчувала особливого трепету, адже бачила її кілька разів на рік. Неля навіть на літні канікули працювала в місті офіціанткою, кажучи, що так хоче менше в мене грошей брати, але я вже розуміла, що там далеко не маю такого впливу на доньку.
Вона перестала слухати мої поради, зважати на мою думку і моє бачення її майбутнього.
Зараз мені трапився гарний чоловік, я відчуваю, що це мій шанс створити власне щастя. Але Андрій мене питає за онучку, коли її забере матір. Діані п’ять років, вона ходить в садок, вже починає показувати характер, а Неля не спішить її забирати, хоч має стосунки з хлопцем. Вони живуть не офіційно, але вже два роки і він чудово знає про те, що його кохана має дитину. Вона так само рідко приїздить до доньки, а ще менше передає грошей. Каже, що їй самим не вистачає.
– Мамо, ми платимо за оренду купу грошей, а ще комуналка, а поїсти. Ти знаєш, які там зараз ціни? Садки переповнені, які школи, її треба возити в садок, а тут ти її ведеш кілька метрів, все під боком. Я не можу псувати своє життя.
– Дитина тобі псує життя?
– Мамо, ти мене зрозуміла. І це ти наполягла аби все так було, тому тепер сама думай, я хочу жити своє краще життя і досить мене повчати.
Я просила Андрія спробувати жити з нами, але, як Діана йому на ноутбуці щось нацикала, шукаючи мультики, а він заплатив потім купу грошей аби відновити дані, то він категорично проти.
– Я дорослий чоловік і хочу спокою. Я виріс з дітей і не хочу їх більше. Ти маєш зробити вибір.
І який я маю зробити вибір, коли я маю лишень обов’язки? Мені хочеться щастя і Андрій той чоловік, який може мені більше й не трапитися, адже на носі п’ятдесят. Діанку я люблю, але вона не така слухняна, як Неля і мені важко з нею. Неля зовсім не хоче допомагати. Тепер виходить, що я вчинила правильно і тепер сама маю їсти цю кашу?
Автор Ксеня Ропота
