Все почалося з того, що у грудні минулого року Василеві подзвонила його заплакана мама, про щось довго розповідала, схлипувала. Василь якось аж почорнів після тієї розмови.
Я свого чоловіка за роки знаю добре, тож не кинулася з розпитуваннями відразу. Знаю, що треба дочекатися аби він сам розпочав ту розмову.
Кілька днів Василь виглядав, як тіло без душі, ходив зажурений та мовчазний, а якось серед тижня, поки діти були в школі, заварив кави, посадив мене навпроти себе і почав розмову. Майже нічого з тієї розмови мене не здивувало, окрім бажання мого Василя перетворитися на Робін Гуда.
Мій чоловік з досить заможної родини. У сімї їх четверо дітей: два сина і дві доньки. Батько все життя пропрацював на заробітках і заробив досить пристойні гроші. На початках пробував ті гроші вкладати в бізнес ще зі своїми братами, але ті його кілька разів обманули і він відмовився від такої ідеї. Гроші поставив на рахунок банку і жили вони з родиною з відсотків.
Чоловікова мама, моя свекруха, за життя ніде не працювала. Виховувала дітей і вела домашнє господарство.
Свекр досить сторого виховував дітей і їм одразу чітко пояснив – допомагатиме лише з навчанням – далі все самі. Десь так і сталося. Всі вивчилися, отримали дипломи, створили родини. У нікого з дітей ніколи не виникало бажання просити щось у батьків – так були виховані.
В лютому 2022 року свекор дуже переживав за свої заощадження і зняв все абсолютно, за першої можливості, гроші зберігав весь цей час вдома.
Хочу ще розповісти про найстаршу сестру. У неї троє діток, але з чоловіком вони не дуже добре ладнали, тому велику частину зі своєї зарплати його сестра зберігала у батьків, за власним бажання, так би мовити.
Ну і тут кульмінація розповіді – десь у кінці листопада Василфеві батьки на цілий день поїхали за місто, впорадковували на кладовищі могили, а коли повернулися, то зрозуміли, що в квартирі хтось був.
Хоча все навколо було чисто, але у сховку грошей не знайшли. Там було й свекрове “все життя” і сестрина частина. Вимели абсолютно все.
Далі все, як класичному детективі: поліція, розслідування, розшуки. Дивує те, як чисто спрацювали злодюгани, неначе знали точно де шукати.
Але не в цьому суть, слідство триває і ми всі молимося, щоб винні знайшлися, дуже здивувала поведінка найстаршої сестри.
Настя заявилася до батьків і сказала, що вони зобов’язані повернути їй все, що пропало з її грошей, бо не вона винна, що батьки не вберегли її заощаджень.
Марно розповідати про реакцію батьків, особливо свекрухи. Вона сказала, що тепер Настя може й не згадувати, що вона її донька.
І, якщо чесно, то я дуже свекрів розумію, бо ця пропажа – це й так для них велике потрясіння, а тут ще й така поведінка доньки.
Ну і тепер розв’язка – свекри віддали Насті гроші. Десь там перезичили, свекруха продала своє золото, свекр – машину і віддали Насті всі її гроші.
Ну, а мій чоловік тепер з наших заощаджень хоче віддати частину батькам і ще щомісяця з зарплати переказувати їй по двісті доларів.
Перепрошую, я все розумію, але виходить, що лиш наша родина має віддуватися за все що сталося? Так, пропала величезна сума грошей, але ж у свекрів ще три квартири по місту, вони точно не бідуватимуть.
Настя своє “відгризла”, тому ясно, що вона батькам нічого не дасть. Інший брати Василя і сестра лише тихо співчувають, а чому тоді ми маємо помагати?
В мене, пробачте за таку думку, враження, що чоловік просто хоче виглядати в батькових очах найкращим сином.
Як ще пояснити його бажання помагати батькам, коли в родині власних двоє дітей, яким на все треба грошей. Двісті доларів, то дуже немалі гроші в наш час?
