fbpx
Історії з життя
Коли донька повернулась з роботи і побачила нас у себе вдома – здивувалась. Одразу зрозуміла, що її секрет ми вже знаємо, тому почала бурмотіти щось незрозуміле на своє виправдання. Ми поїхали додому навіть не дослухавши. А навіщо? Все і так гранично зрозуміло

У нас з чоловіком одна єдина дочка. Ми все життя намагалися дати їй найкраще, а у відповідь отримали лише її зарозумілість і нечемне ставлення до нас.

З самого дитинства вона мала схильність до красивих речей. Ми цьому раділи, вважали, що дочка виросте і вирветься з цього села. Коли дочка вчилася в школі, то займалася додатково з вчителями, щоб вступити до університету. Школу закінчила з відзнакою, поступила в столичний інститут.

Навчання давалося їй дуже легко. Чого не сказати про нас. Гроші нам доводилося дуже економити, щоб дати більше дочці, адже вона молода і багато чого хочеться. Для нас завжди було важливо, щоб наша дівчинка ні в чому не потребувала і не відчувала себе обділеною, в порівнянні з однокурсницями. Нам це вдавалося, наскільки було можливо. Поки вона вчилася, познайомилася з забезпеченим чоловіком. Одружений не був. Ставився до доньки добре. Спочатку нам було лячно, але потім звикли. Дочка в кожен свій приїзд багато нам розповідала про свого чоловіка. Так ми його заочно і полюбили.

Після закінчення університету наша дівчинка влаштувалася на гарну роботу. Наречений, звичайно, допоміг. Але ми іншого від нього і не чекали. Адже, за розповідями дочки, він дуже дбайливо до неї ставився. Нас це тільки радувало.

Ми довго чекали повідомлення про заручини. Але, на жаль, так і не дочекалися. На наші запитання, в чому ж справа, наша дівчинка тільки відмовчувалась і відразу ж переходила на інші теми.

Пізніше ми стали просити познайомити її коханого з нами. Адже дуже цікаво побачити людину, яку полюбила єдина дитина. Але і ці наші прохання залишалися без уваги.

Ми вже почали з чоловіком підозрювати щось недобре. Ну як можна, кілька років зустрічатися з дівчиною і не познайомитися з її батьками ?! Хотіли вже самі поїхати в столицю і побачити його на власні очі.

Так і вирішили з чоловіком зробити. В один прекрасний день ми вирушили в гості, прихопивши з собою гостинців. По приїзду, двері нам відкрив господар будинку. Дуже красивим виявився чоловік, вихованим і чемним. Він відразу зрозумів, хто ми такі. Запросив до хати.

Роздягнувшись, ми пройшли у велику кімнату. Вона була дуже гарною. І раптом ми обидва завмерли на місці. Наш погляд впав на весільне фото. Фото нашої дочки і цього молодика. Нас, як крижаною водою, облило. Ми кілька хвилин не могли ні слова вимовити. Так значить, весілля вже відбулася? На наше німе запитання, зять теж здивовано сказав: «Так ви ж самі відмовилися приїжджати на весілля!»

Ось це справи! Дожили! Рідна дочка приховала від нас власне весілля! Коли наша дівчинка повернулася, її здивуванню не було меж. Вона відразу ж зрозуміла, що фото ми вже бачили і все знаємо. Відпиратися не стала. Відразу зізналася, що їй було просто соромно запрошувати нас на це свято, бо ми сільські !!!

І як після такого далі жити? Ми все життя намагалися і ростили її, останні сили і гроші віддавали, щоб вона міцно стояла на ногах. І коли їй це вдалося, вона стала соромитися свого походження і свого коріння. Вона соромилася нас! Виходить, що навіть зять не був проти нашої присутності на весіллі, на відміну від власної доньки!

Ми поїхали додому, не дослухавши виправдань доньки. А що тут говорити? Все і так гранично ясно.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook