Мені було б набагато легше, якби я про нього нічогісінько не знала, але подруга моя вже всі вуха мені прогуділа своїм молодим любчиком.
Моя подруга, жінка дуже амбітна і моложава на свій вік не виглядає. Вона має салон краси, тому виглядає на всі сто – підтягнута, доглянута, гарно нафарбована. Я її абсолютна протилежність, тому й зійшлися, напевно.
Недавно вона пішла з родини, сказавши, що вже досить з неї:
– Я все життя їх годую, одягаю та догоджаю. Життя коротке варто пожити для себе.
– А як же твій чоловік?, – кліпала я очима.
– Не пропаде. Він чудово вміє знайти людину і на ній їхати поки та не скопилиться.
Я її жаліла, бо вона справді на собі тягла всю родину, а її чоловік не тільки її при цьому не цінував, але й дозволяв собі її критикувати.
Хоч кажуть наші спільні знайомі, що на таке рішення Зоряна пішла після того, як до неї дійшли чутки щодо її чоловіка. Але це лише плітки. Я точно не знаю.
Так от, почала вона життя з початку – діти пішли в університет, почали жити окремо і вона почала жити так, як їй хотілося – весело і щасливо.
А якось вона прибігла до мене вся щаслива – у неї роман! Такий, про який пишуть в книжках і знімають у фільмах:
– Господи, я чекала на нього все своє життя! Він просто ідеальний! Ми створені одне для одного!
Далі подруга описувала всі їхні зустрічі і розставання. Я тоді й не здогадувалася, хто її обранець.
А одного разу вона прийшла дуже засмучені і сказала. що доля до неї дуже несправедлива.
– Чому вона поставила між нами вік? Як так? Чому йому двадцять, а мені сорок два? Чому мій час летить і кожен день позначається на мені, а він тільки розквітає? Це нестерпно!
І тоді вона мені показала фото того молодого хлопця, фото, де вони разом, дуже багато фото… На них Зоряна просто світилася і не було й видно, скільки їй років.
Знаєте, я не знала як реагувати. Скажеш: а що ти хотіла?-образиться. Скажеш, що це було зрозуміло з початку, що не треба таке починати?-образиться.
Я її обняла і сказала, що все у неї буде добре:
– Не думай про вік, просто насолоджуйся тим, що маєш. Цього тобі вистачить на прекрасні спогади, навіть, якщо це був лиш короткий роман.
Далі подруга розповіла, що між ними все і я довго витягувала її з тієї діри смутку.
Виявилося, що він знайшов собі когось іншого і більше не хоче продовжувати стосунки.
Як я могла знати, що та «інша» – то моя донька?!
А моя Лана вся світиться від щастя і знайомить мене з цим хлопцем:
– Мамо, це Володя, ми вчимося разом на одному потоці, – починає вона здалеку.
Я лиш головою хитаю і просто не знаю, що сказати і чи взагалі казати, що я знаю все про цього Володю? І я бачу, що цей Володя і за руку мою Лану бере, і усміхається їй, і такий весь з себе серйозний.
Я вже не кажу про те, що я маю обрати подругу чи доньку, бо тут очевидно, що моя донька мені ближча. Але що то за фрукт цей Володя?
Що це треба було мати в голові аби закрутити з Зоряною, робити з нею всі ці речі, а потім отак лишити і переключитися на іншу жінку? Зоряна там ще відходить від цих стосунків, а він оглянувся і вже має іншу. А якщо він і мою доньку отак через кілька тижнів кине? Як мені її від цього вберегти і чи казати їй про Володю?
Фото Олександри К.