Моя мама доволі жорстка людина і за теплоту в родині відповідав батько – обійняти, вислухати, купити морозиво, коли в тебе жахливий день – це про нього. Мама заробляла і просто не мала часу на такі ніжності, вважаючи, що дає нам комфорт і цього має бути достатньо.
Ми з братом виросли та вже маємо професію і власні родини. Кожному з нас мама купила квартиру, бо вона не робила між нами різниці і все мало бути однаково розподілено, а не старшому все королівство. Брат, звичайно, на маму працює в її бізнесі і не дуже від того щасливий, але є як є.
Так от, у нього двоє дітей і тепер мама допитливо дивиться на нас з Марком, бо ми в шлюбі п’ять років і щось нічого не плануємо. Якщо чесно, то вона мене таким чином просто дивує – людина, яка не має поняття про теплоту та любов, просто вимагає нових онуків. Питання – для чого? Так. Вона доволі заможна жінка, але їй до олігарха ой як далеко. Така собі багачка місцевого розливу.
– Навіщо тобі онуки?, – не раз питала я.
– Це твоя функція і якщо ти не маєш дітей, то ти не маєш міцної родини і як ти старість зустрічатимеш?
– Мені лише тридцять.
– Ото ж, аж тридцять, а з кожним роком це все важче зробити.
Після такої чергової неприємної розмови Марко приніс мені подарунок – маленького пухнастика Касю. Знаєте, ця маленька істота приносить мені стільки радості і втіхи, що я помічаю, що вона справді нас об’єднує, бо є спільні теми для розмов і прогулянки, і радість від того, який він смішний… Ми слідкуємо за його привичками, за тим, що він їсть та купуємо іграшки, купаємо.
Мама приїхала якось і все це побачила та дивилася на нас, мов на навіжених – куди це ми гроші витрачаємо.
Я їй сказала, що Кася – це невід’ємна частина нашої родини, що ми її любимо і вона просто не здатна це зрозуміти, бо поняття не має, що це за такі почуття.
Тоді вона розізлилася і сказала або ми з’їжджаємо з квартири, бо нам занадто добре, і ми не розуміємо цінності життя, або ведемо себе як дорослі люди і заводимо дитину.
Це просто якась дика ситуація – чому ми заставляємо один одного відчувати та робити те, що нам взагалі й не треба. Не розумію, чому вона так чинить! Брати на себе відповідальність за дитину, на яку я просто не готова – це хіба не безвідповідально?
