Зазвичай сім’ї покидають чоловіки, але від нас пішла саме мама. У 10 років я залишилася з батьком, зовсім не пристосованим до життя у побутовому плані. Для нього навіть приготування вже готових пельменів було просто героїчним вчинком. Чому пішла мама я не знаю і зараз, але в той день сказала, що просто втомилася і їй потрібно відпочити.
Мені довелося рано подорослішати. Я швидко навчилася готувати, хоча мама ніколи мене не вчила цьому, прибирання квартири теж було на мені, прання, прасування. А ще потрібно і вчитися – на дитинство часу просто не залишалося.
Було звичайно прикро, особливо, коли всі друзі бігли гратися на майданчик, а мені – готувати вечерю і чекати батька. Адже він не міг, чи просто не хотів, навіть розігріти готове.
Коли мені виповнилося 14 років, то тато знову одружився і у нашому домі оселилася “нова” мама. Я дуже цьому зраділа, думала, що все у нас тепер нормалізується – мені буде легше, але виявилося, що все було навпаки.
До турбот про батька додалося і обслуговування нової мами. Зробити зауваження було неможливо – батько завжди був на її боці. Будь-яка суперечка з новою мамою виливався в докори мені.
Грошей в сім’ї стало менше, хоча тато працював більше. Ця жінка не працювала, але любила добре виглядати і ні в чому собі не відмовляла. Всі гроші йшли на неї, а я й забула, коли останній раз у мене була нова річ, в одній куртці могла ходити поки вона не перестане на мені защіпатися. У школі я теж перестала обідати, тому що нова мама вирішила економити на цьому, не відмовляти ж її собі у манікюрі.
Моє терпіння луснуло, коли я закінчила школу. Був випускний і потрібна була сукня, але нова мама сказала, що я не піду, бо грошей на цей захід немає – вона збирає на відпустку. Я спробувала з батьком поговорити і розплакалася, а він прочитав мені лекцію на 30 хвилин про відсутність грошей і про те, наскільки потрібен відпочинок нашій новій мамі.
Через тиждень у мене на руках був атестат, я знайшла роботу в цеху – робила штучні квіти і отримала місце в гуртожитку. Батько мене не зупиняв, сказав, що їм буде без мене простіше – вони від мене втомилися.
Я вивчилася на швачку, працювала в ательє, згодом відкрила своє. Незабаром вийшла заміж і народила дітей. За весь цей час, а це більше 10 років – батько жодного разу мені не зателефонував. Про матір я теж ніколи не чула жодних новин, відтоді як вона пішла від нас.
Якось пролунав дзвінок, батькова дружина сказала, щоб я прийшла до нього. Бачитися з ними не хотілося, але вирішила відвідати їх.
Виявилося батько сильно нездужав – був просто лежачий. Прогнози давали невтішні. Мені ж він повідомив наказним тоном, що за ним потрібно доглядати і, що я переїжджаю до нього. Спочатку я хотіла відмовитися, хоча мені було шкода його, але шкода і себе.
Я сказала батькові, що буду доглядати його, але з умовою, якщо він переоформляє квартиру на своїх рідних онуків – моїх дітей. Йому така умова не сподобалася, сказав, що цього не буде, що квартира для його дружини, а я взагалі тут ніхто. Я ж відповіла логічно, на мій погляд, що хай тоді його дружина за ним і доглядає.
Батько прожив ще два роки. Квартиру він по своїй чи то наївності, чи то засліпленості коханням, переписав на мачуху відразу після того, як я пішла, мабуть боявся, що вона не дістанеться їй. Практично відразу після оформлення документів, кохана дружина відправила його до державного пансіонат, з якого мені через два роки і подзвонили. коли його не стало.
Ось так склалося у моєму житті, що батькові нова дружина повністю замінила мене, його рідну доньку!
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
