Відмовляти його від такого вчинку сенсу не було, він би сказав, що я лізу в його роботу і цим знижую його авторитет. Я дуже добре вивчила свого чоловіка за ці тридцять два роки.
Знаю, що він більше теоретик, ніж практик в такому питанні, тому почала вивчати свою суперницю, яка була молода і запальна, хотіла всього і зразу, саме вона мала зробити першу помилку, що безповоротно вернуло б мені чоловіка.
Але дівчина виявилася теж не промах і сказала чоловікові, що дружину найкраще спонукати саму покинути чоловіка, тоді вона й менше турбується про поділ майна і менше чоловікові надокучає.
Що тоді чоловік лише не творив: і за кожну дрібницю до мене придирався, і зауваження щодо зовнішності робив, і мене як дружину нехтував.
І мати я ніяка і бабуся така сама, тільки те й роблю, що чекаю на його гроші і все життя тільки й чекала моменту, коли зможу на повну ним скористатися.
– Ти таки дочекалася, коли з мене можна якусь вигоду мати, а тепер взагалі без поваги до мене ставишся, – казав мені чоловік слова, які йому вклала ті жінка.
Якщо взяти до уваги, що стартовий капітал моєму чоловікові дав мій батько, то його слова звучали дуже дивно.
– В мене тільки одне життя лишилося і я не планую жити його з жінкою, яка мене використовує, яка виявилася прекрасним яблуком з гнилою серединою! Я не впізнаю тебе і видно, ніколи й не знав!
Чоловік так захопився, що навіть виразно і з артистизмом грав роль ображеного чоловіка.
Зауважу, що ввесь час, що переді мною розривався чоловік, я собі сьорбала какао, а потім кажу:
– Коля, заспокойся. Це все пройде.
– Що пройде, – Коля аж репліку забув.
– Кохання твоє пройде, Миколо. Наше пройшло і це пройде. Але ти подумай про те, що залишиться?
Я взяла в руки печенько і стала відкушувати по шматочку та коментувати:
– Ось це, то я відібрала у тебе половину всього, отут я відкусила пів твоєї машини і пів банківського рахунку, далі згребла печеньки в пакетик і сказала: А це я забрала цю хату, дітей і онуків, яких ти бачити вже не будеш, бо твоя пасія відкусить у тебе ще добру частину для того, щоб ти їй підтвердив своє кохання та купив машину і квартиру. Ось так.
Микола стояв і мовчав. Акторисько… вміє тримати паузу.
На наступний день, як мені переказували небайдужі співробітниці, які завжди були на моєму боці, просто перечікували трішечки, так от вони мені переказували, що секретарка теж грала роль декабристи.
– Ми разом все пройдемо, Микольцю, разом. Всі негаразди лише загартують наше кохання і воно буде ще міцнішим. А жінка твоя тільки тебе отак лякає, але нічого вона не зробить.
І якраз на цій фразі по чистій випадковості я зателефонувала Миколі і сказала, що пробачу йому, як він її звільнить.
– Ти звільнена, – рявкнув Микола так, що всі мої інформаторки, мало не попадали з крісел.
Потім казали, що Микола Павлович ще щось бубнів, що у нього й так купа проблем і голова пухне від усього, то ще йому випробувань коханням не вистачало.
Ввечері ми пішли в гарний ресторан, де було багато пар з відчутною різницею у віці. Микола поглядав на тих чоловіків, які наважилися не послухатися дружини, але й у них в очах він не бачив щастя від нового кохання.
Хтось скаже, що у мене нема гордості. Та ні, в мене є партнер і спільна мета. А все інше тільки тимчасові труднощі. У нас є план, як забезпечити свою старість, як забезпечити дітей та онуків, і це в справі, яку ми обоє любимо.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
