fbpx

Коли моя свекруха повернулась вчергове із заробітків я випадково дізналась, що вона купує квартиру у нашому обласному центрі. Моєму щастю не було меж. адже ми з чоловіком уже давно мріяли про те, аби мати власне житло. Працювали рук не покладаючи на те, щоб заробити самим і вже мали досить суттєву суму. Поговорили ввечері і вирішили, що візьмемо гроші і підемо до його мами, може склавши все до купи якийсь кращий варіант підберемо. Коли ж почали розмову, свекруха лиш очі здивовано округлила

Коли моя свекруха повернулась вчергове із заробітків я випадково дізналась, що вона купує квартиру у нашому обласному центрі. Моєму щастю не було меж. адже ми з чоловіком уже давно мріяли про те, аби мати власне житло. Працювали рук не покладаючи на те, щоб заробити самим і вже мали досить суттєву суму. Поговорили ввечері і вирішили, що візьмемо гроші і підемо до його мами, може склавши все до купи якийсь кращий варіант підберемо. Коли ж почали розмову, свекруха лиш очі здивовано округлила.

Я зі своїм чоловіком точно знаю, що його батьки мають можливість допомогти нам з купівлею власного житла. Вони знають, що ми дуже хочемо квартиру, але, як виявилось допомагати вони нам не хочуть. Їхні аргументи для мене дуже дивні і не зрозумілі.

У мого чоловіка батьки вже років із двадцять як на заробітках. Ми з ним одружились вісім років тому і весь час у нас була лише одна мета – купити житло, і ми всі сили поклали на досягнення цього. Я працювала він також, окрім того, ми задля економії коштів, переїхали жити до моїх батьків і тут завели чимале господарство. Нині у нас двадцять свиней і дві корови. Мої тато і мама допомагають нам, як можуть. Свекри приїздили до нас на гостину періодично і вони бачили, як ми важко гаруємо.

А нещодавно свекруха приїхала вкотре додому. Від спільних знайомих ми дізнались, що вона вирішила купити квартиру в обласному центрі. Ми з чоловіком дуже зраділи такій новині. адже це означало, що ми нарешті матимемо власне гніздечко де будемо господарями. Ми взяли усе. що змогли наскладати до того часу і пішли до свекрухи. Думали, що докладемо своїх грошей і разом ми придбаємо квартиру більшу, адже у нас двоє дітей – хлопчик і дівчинка. Зрозуміло, що їм кімнати окремі потрібні.

Але коли ми прийшли до свекрухи і пояснили, що саме хочемо від неї, вона очі округлила здивовано. Виявилось вони з татом таки купують квартиру, але ж не нам, а собі. Тут уже ми нічого зрозуміти не могли, а вона пояснила, що пенсій у них не буде, а орендна плата з двокімнатної квартири буде гарним забезпеченням на старість. Більше того, вони складають гроші ще на одне житло, аби теж здавати його в оренду. Кажуть, що так їхня знайома зробила, яка довго на заробітках була і ні краплі не пожалкувала. нині вона не зазирає нікому в руки, а має власний хороший і стабільний дохід.

 Ми прийшли додому, мов у воду опущені. Навіть, розмовляти нам не хотілось. настільки надія велика була і таке розчарування. Що й казати, навіть мама моя була обурена. Ми її з чоловіком стримати не змогли і вона таки зателефонувала до його матері. Зі своєї сторони розповіла, що ми ж працюємо, стараємось, не чекаємо ніяких подачок. Мовляв, вони могли б і увійти в наше положення – допомогти. Однак мама мого чоловіка навіть слухати не стала, сказала, що ми дорослі люди і вже маємо пристойну суму:

— Вони вже дорослі самостійні люди, можуть кредит узяти, які до нас питання?

От мені цікаво на що ці люди сподіваються після такого вчинку. Чоловік мій уже з батьками спілкуватись бажання ніякого не має. а я тим більше.

Хіба я змогла б от так відповісти, якби мала єдиного сина? Хіба, не заради дітей ми живемо на цім світі?

А ви б змогли відмовити своїй дитині. якби бачили, як важко вона гарує задля досягнення своєї мети?

20,02,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page