Я завжди заробляла хороші гроші, правда не легко це мені давалось. То на заробітки їздила, далеко від дому, то одразу на три підприємства влаштувалась і спала по три години на добу.

У нашому будинку завжди було всього в достатку. Я купувала хорошу їжу, щоб почуватися людьми. Одягала доньку і сама одягалася у гарний дорогий одяг. Балувала її всілякими подарунками та іграшками. Навіть у відпустку їздили ми лиш за кордон.

Коли я була на заробітках нагоди взяти з собою доньку не було, і вона залишилася жити у моїх батьків. Але повернулась я швидко і зрозуміла, що більше ніж на два три місяці розлуки з рідною дитиною не витримаю, тому й моталась, то в Польщу, то в Чехію, то до Фінів на заробітки підробітки.

Коли моїх батьків не стало, я оселилась у їхній двокімнатній квартирі, свою ж здала, аби мати постійний дохід. Донька ж отримавши вищу освіту влаштувалась на роботу “для стажу”. Проте, заробітку на тій роботі було мало, тож я допомагала їй завжди. Навіть коли вона заміж вийшла так склалось, що щомісяця я приїжджала до них із великою фінансовою допомогою.

А коли дочка подарувала мені онука, я почала приносити ще більше. Адже дитині завжди були потрібні якісь іграшки, одяг, соски. А молода сім’я такої можливості все це забезпечити не мала.

Роки йшли і забирали з собою моє здоров’я. На пенсію я ще змогла вийти, звісно “роки” довелось докуповувати, але що поробиш. На пенсії я вже не могла дозволити собі привозити колишню фінансову допомогу дочці. Приїздила, привозила власноруч спечені смаколики і щось із магазину, ото і все чим могла допомогти. На пенсію не розженешся.

З часом, я почала помічати холодок, як зі сторони доньки, так і зі сторони зятя. Бачу, немає колишньої радості від моїх відвідин. Ніхто біля порога не зустрічає і “мамусею2 не кличе. Стала приїздити рідше – не кличуть.

А тепер, навіть у наш час, усе спілкування у нас зійшло до листівок у вайбер. Ні дзвінків, ні зустрічей. Зрідка можу поїхати до них. але кілька разів мені навіть двері не відчинили, хоча я добре чула, що онук дома з батьками і стоїть біля дверей.

Якщо мене запитають, де я помилилась, то я і досі не знаю. Я ростила достойну, турботливу дитину, де і коли вона стала от тако. я просто не розумію.

05,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.