– Перестаралася, – сказала кума.
– Перестаралася, – погодилася я.
Я теж ніколи не думала, що можна в коханні переборщити, але я це зробила. Проте, тепер дивлюся на ту ситуацію і думаю – а чи було воно, те кохання?
Мені було тридцять два і мама нарешті наважилася на важкий для нашої родини крок: пустити мене жити саму в бабусину квартиру. До цього моменту ця квартира була єдиним нашим джерелом доходу, бо мама і тато – вчителі, зарплата невелика, моя теж бажає кращого, тому ці гроші, то була єдина можливість жити пристойно і щось відкладати.
Але мама мені сказала:
– Ти все менше і менше маєш шансів когось собі знайти. коли будеш жити з нами. Тепер вже не ті часи, тому живи сама, а там буде видно.
Я не дуже зраділа, адже у мами так добре, смачно і затишно, ми завжди обидві все швиденько робили, а тепер це незрозуміле самостійне життя…
Але мама була права – скоро я знайшла кохання всього життя і оці переживання про самостійність видавалися вже смішними. Я крутилася навколо Мишка, готувала і прибирала, прала і чистила, мліла від щастя.
А, коли він запропонував мені переїхати до нього, то я вже не могла спинитися.
На той момент я не дуже цікавилася доходом чоловіка, але на практиці його квартира потребувала ремонту, і я вирішила, що вкладуся сюди фінансово, адже теж тут живу. Мою квартиру я здавала, але гроші вже батькам не віддавала, а збирала на ремонт.
Хотіла зробити чоловікові сюрприз, уявляла, як він здивується.
Ну й поточні витрати теж були на мені, я купувала продукти, оплачувала комунальні, всі дрібнички, які потрібні жінці для приготування їжі, від приправи до каструлі, теж купувала я, бо кухня мені чітко говорила, що тут не було господині, чому я була несказанно рада. Скоро на ній з’явилися гарні фіранки, новий кухонний і мультиварка.
Коли Мишко прийшов з роботи і побачив кухню, то тільки й буркнув для чого я це зробила, якщо й так було непогано.
– Якщо це для того аби я з тобою одружився, то ти перестаралася,- насупився він.
Так, ми не були одружені, а просто рік жили разом. Звичайно, що я хотіла вийти за нього заміж, чого це приховувати. Але я хотіла аби він захотів, щоб я була його дружиною, щоб оцінив, яка я вправна господиня, як йому добре зі мною, що він не уявляє свого життя без мене і хоче аби по цій кухні бігали наші діти.
І нова кухня, то лиш був початок в моїх планах, бо я хотіла насамперед нову ванну, але для цього потрібно було рік збирати кошти.
– Я хочу, щоб тут було затишно і гарно, невже тобі не подобається.
– Не подобається, коли мене купують отакими подачками. І взагалі, я давно тобі хотів сказати, що між нами все скінчено. Я люблю іншу жінку, вона якраз розійшлася з чоловіком і готова почати все з початку зі мною.
– То я в тебе була тимчасово?, – я вухам не вірила.
– Так, тому даремно старалася. Збирай свої речі.
Але далі він не сподівався, що я викличу вантажників і вони винесуть кухню, фіранки і мультиварку і посуд, навіть йоршик я забрала з собою.
– Ти мені лишаєш діри в стінах?, – обурювався Мишко, але я так на нього глянула, що він замовк.
З кумою і одногрупницею в одному флаконі я аналізувала ту ситуацію і обоє прийшли до думки, що не треба старатися там, де вас не просять. Проте, якщо вас просять з вами пожити, але заміж не кличуть, то чого від вас хочуть?
– Моя знайома і квартиру навпіл оплачує, хоч і менше заробляє, і продукти порівну, і готує, і прибирає, – втішала мене кума, – тому ти ще тільки трішки перестаралася на її фоні.
Але все одно, для чого тоді чоловік в родині, коли жінка має лише старатися? Що ви скажете з цього приводу?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
