Коли не стало мами моєї тато сам мене виховував. Плів смішні косички, зав’язував хвостики. навіть навчав їжу готувати, правда страви були простими – макарони, картопля, або суп. У нас завжди були теплі і навіть більш дружні відносини. Я була татковим “хвостиком” з ним і в гараж і в поле на комбайні. Коли виросла, заміж вийшла наше спілкування не припинилось. Але рік тому тато одружився, і тут почалось.
Малою мене до себе хотіли забрати обидві бабусі. Я пам’ятаю добре ту неприємну сцену, коли вони між собою з’ясовували з ким із них мені буде краще. Ох, ті жінки такого одна одній наговорили, що й досі череззуби спілкуються.
Тато ж мій сказав чітко – виховуватиме сам і крапка. От так під завивання невдоволених родичок я узявши тата за руку пішла додому. Досі вдячна йому за те, що він тоді зробив. Уже, коли маю своїх дітей, розумію. що тієї миті він міг скинути зі своїх плечей колосальну відповідальність і купу турбот, але не став. він був мені татом. ніколи не намагався замінити маму, ні. Він був саме батьком. Турботливим і добрим, розуміючим і трішки грубуватим батьком-одинаком.
Він не зв’язував свою долю ні з ким, аж доки я не вийшла заміж. Лиш коли в мене своя сім’я з’явилась, мій тато таки оженився вдруге. Я раділа за свого батька, бо хотіла йому щастя. Але поступово з’ясувалося, що мачуха не була налаштована так само позитивно і не хотіла бачити біля себе падчерку.
Нова дружина батька поводилася вкрай зарозуміло і була дуже гордою. Вона вважала, що я їй не рівня. Вона працювала головним бухгалтером у якійсь великий організації і спілкувалась тільки у “вищих” колах. Після одруження батько вже не був настільки відкритою та доброзичливою людиною. Він дзвонив не частіше одного разу на місяць, хоча колись дзвонив тричі на день. Перестав запрошувати до себе у гості. Перестав приїжджати до мене, хоч його просили допомогти по господарству.
Мені довелося зустрічатися з батьком у кафе. Але навіть туди мачуха не відпустила його одного. Мені було дуже прикро, адже онуки не розуміли, чого їхній добрий дідусь раптом забув про них.
Наближався день народження батька. Я розуміла, що нашу сім’ю не запросять. Тож наважилася приїхати до іменинника без попередження. Я приготувала гостинців, придбала подарунок і навіть захопила ттортик до чаю.
– Вітаю! – сказала батькові по телефону і при цьому помахала йому рукою, адже він саме на балконі стояв. – Хотіла влаштувати тобі сюрприз! Будемо у вас пити чай. Ми тортик привезла.
– Заходьте. – весело мовив тато. – Навіщо ви стільки всього привезли? Ого,як ви виросли, – почав обіймати онуків тато.
Нас впустили у квартиру, дозволили вручити подарунок та розкласти гостинці. Потім мачуха налила чаю і поставила на стіл усе, що ми принесли.
– Ми не планували жодних посиденьок. – пояснила не приховуючи свого розчарування нашим візитом. – Ввечері ми йдемо у гості. Добре було б попереджати заздалегідь. Нам вас розважати сьогодні ніколи.
За півгодини ми вже поверталися додому. Я дуже засмутилася, що батько так повівся, що не сказав ні слова на наш захист. Адже він дозволив сторонній жінці впливати на спілкування з рідною дочкою і сім’єю.
І як тепер бути? Не ходити до тата зовсім?
Але ж він мій батько, я просто не можу не бачити його.
03,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
