fbpx
Історії з життя
Коли невістка влила в каструлю для борщу трилітрову банку томату, Галина Олегівна напружилась, але героїчно змовчала. Навіть коли та буряк тушкувати навіщось разом з морквою почала, та ще мовчала. А от коли у так званий “борщ” невістка вкинула банку кільки в томаті, жінка таки не витримала

Коли невістка влила в каструлю для борщу трилітрову банку томату, Галина Олегівна напружилась, але героїчно змовчала. Навіть коли та буряк тушкувати навіщось разом з морквою почала, та ще мовчала. А от коли у так званий “борщ” невістка вкинула банку кільки в томаті, жінка таки не витримала.

Тихцем, тихцем і з кухні. Бігом до чоловіка який саме про щось захоплено з сином розмовляв. Узяла Володимира за руку і потягла у бік.

— Мало того, що вона нам салат з самого ранку залила кефіром, так на обід ми з тобою теж не поїмо нормально. Борщ не їж ні в якому разі, чуєш? Жити хочеш не їж. Вигадуй що завгодно, а не їж. Здоров’ям ризикнеш, як хоч ложку до рота покладеш.

Володимир був вельми здивованим і заінтригованим. Сьогодні з самого ранку їм з дружиною після ночі в потязі невістка запропонувала якусь дивну страву. Насипала салат олів’є і тут таки залила його кефіром. У них з дружиною очі на лоба повистрибували. Але коли голодний, то й таке оте з’їсти можна. Хоча йому сподобалось. Наївся.

А що вже невістка там за борщ наготувала, так і взагалі цікаво. Його Галя на все село кухар. Запрошують її і на весілля готувати і на поминки. Тож вважала вона себе експертом у цій галузі. Що ж невістка там таке готує, що Галя аж так реагує?

Ледь того обіду дочекався. Глянув у тарілку і вражено притихла. Людоньки, там кілька! Так так! Кілька та що в банках консервних продається. Він нічого проти кільки тієї не має, але ж не в борщі ж. Тим паче в холодному борщі.

Зять із дружиною їдять і причмокують, а в них з Галиною так у животах бурчить, що аж соромно. Не дивлячись дружині в очі таки поклав одну ложку до рота. Ковтнув не пережовуючи. Але, що це? Смачно. Чи здалось?

З’їв за обідом дід Володя аж дві повних тарілки невістчиного борщу ще й розхвалював. Навіть рецепт попросив, бо таку смакоту їсть і бачить вперше.

— Так у нас це найперша страва у спеку, – сміючись каже невістка, – Ваш син теж спочатку їсти відмовлявся, але нічого звик і полюбив навіть. Ой, – каже усміхаючись, – а я вам взавтра капусняку приготую.

— Мене чим чим, а капусняком не здивуєш, – наминаючи дивного борщу заявила свекруха, – Я його готую часто, дід любить.

А вже наступного дня аж рота відкрила, коли побачила, як невістка починає перемелювати на м’ясорубку картоплю м’ясо і капусту з пшоном. Дід теж з осторогою до тієї страви дивного кольору і консистенції поставився. Але теж їли і з задоволенням.

Три роки минуло, а Галя з Володимиром і досі згадуючи своє перше знайомство з невісткою усміхаються і дивуються, що раніше таких страв не тільки не їли у своєму селі, а навіть і не чули про них. Ото треба було дітей виростити постаріти, аби син на іншому кінці країни собі дружину знайшов. Ну і хто б сказав, що той же борщ і капусняк можуть бути аж на стільки різними?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page