Коли ото починають на свекрух жалітись, та розповідати, що ті в сім’ю лізуть, та синів з родити забирають, я лиш головою хитаю співчутливо і думаю: “Не була ти, голубонько, на місці тієї свекрухи”. Так, я сина свого розлучила із жінкою і вважаю, що зробила абсолютно вірно.
Мій син шість років тому вступив у ту женячку. так, саме “вступив”, бо іншого слова до того, що ото відбулось я не маю.
Ще до весілля я бачила, що діла не буде з усього того, надто та дівчина високо брала. Бачте, жити у моїй квартирі чотирикімнатній пані не хотіли, подавай молодій окрему квартиру орендовану.
А нащо я питаю те житло окреме, якщо у мене хата, що хоч конем гуляй. та загубитись можна, два санвузли окремі. Я готувати не люблю, якби вона у мене кухню забрала. та хоча б тарілку супу раз у день насипала, то я б у ноги кланялась,та на руках носила.
Весілля оте. Ой, то окрема тема для розмови, бо там забаганки були явно не на нашу сім’ю розраховані.
— У мене сукня буде м’ятного кольору. Дрес-код для гостей – бузковий. Хочу тематичне весілля.
Я аж сіла і сміхом зайшлась. Уявляю свою маму, яка вранці видоїла корову і побігла на ринок шукати загадкову лавандову сукню. та в неї є на всі свята проводи у вічність і зустрічі однокласників, одна єдина блузка біла і чорна спідниця. Все.
Або феєрверк, що мав коштувати 11 тисяч гривень. Вона коли озвучила, то я прямо запитала, чи та зранку температуру собі міряла. Ну от поясніть мені як може донька педагога так просто забажати зарплатню мами за п’ять хвилин у небо кольоровим пшиком випустити?
Ну я й стала не такою одразу. Невістка попалась із характером. Сікла і строчила не дивлячись кому і що. З її уст слово “свекруха” виривалось сичанням.
Ще поки молоді удвох жили, то ми з тією Лією рідко перетинались. На сімейних святах обміняємось якимись “люб’язностями” та й усе. І я і вона, навіть підходити одна до одної бажання не мали. Приказка про двох в одному полі про нас.
Ну а коли у мене онук з’явився, я побачила, що сина рятувати потрібно. Ні, не від відповідальності, від життя під одним дахом із такою дружиною.
Що не прийду – у домі брудно і їсти нічого. Стаю прибирати і готувати, як тут ця лія зчиняю бучу, мовляв. вона все сама б зробила. Ну так, сама. Я місяць тому ту тарілку бачила брудною в раковині, то так вона і стояла там збираючи довкола себе купу подібних брудних. Ну чесно, коли у хаті жодної чистої чашки, то занадто, чи не так?
Коляска. О-о-о-о, ми з невісткою тоді не на жарт зійшлись. Лія забажала за 25 тисяч транспорт. Бачте, з дешевшою вона не буде з квартири виходити, адже то соромно. навіть із рук таку саму не бажала. Тільки і тільки нову. О як!
Та епопея три місяці у нас була. аж поки я не взяла у сусідки звичайну на прокат і не привезла у квартиру до сина. Чотири колеса, люлька, ручка. Поясніть, чим така відрізняється від дорогої. Назвою на бирці?
Потім новий зашквар. Невістці потрібно було нове вбрання для прогулянок. Її біле пальто не підходило до кольору коляски. Чоботи також нові треба, бо старі не такі хороші.
Старими вона ботфори називала, які за тринадцять тисяч придбала минулої осені. Взяла я в руки ті старі і запитую, а чим вони їй не такі:
— Що вам не йметься? – вона мені відповідає, – Чого ви у кожній шпарині? Мені здається, що я не з вашим сином живу, а з вами. Може мені не з ним балакати, а одразу вам у вуха все вкладати?
Та треба вона мені! Якби ж вона, а чи батьки її на те все заробляли, так ні. У сина кредитка на мінус 70 тисяч уже була. То скажіть, то нормально? Він заробляє 20 тисяч, але боргів там було на три роки вперед. До мене їсти прибігав і я ж речі йому прала, та судки з обідом на роботу давала, бо жінка має дитину і на чоловіка часу не вистачає.
І після цього мені кажуть, що свекрухи не такі? То чи не матері ми своїм синам? А чи зі штампом у паспорті ми про них повинні забути, відхреститись, а краще, десь у тумані розчинитись?
Так, я розлучила свого сина із дружиною і вважаю. що зробила вірно.
Ну хіба ж ні?
23,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
