Коли постало питання на кого залишити квартиру на час відпустки, я й не сумнівалась – на Ларису. Сусідка вже давно стала мені ближчою від сестри рідної, отож довіра до неї була абсолютна. У переддень від’їзду я занесла ключі і зі покійною душею рушила засмагати. Коли приїхала, то одразу змін і не помітила ніяких. Правда відкрилась, коли я готувати стала.

З ларисою я потоваришувала одразу, як вона винайняла квартиру поруч. Вона до мене того ж дня у двеір подзвонила, аби познайомитись. сказала, що сама не місцева і друзів тут у неї немає. Побалакали ми із нею хвилин десять. але якось одразу я до нею симпатією прониклась.

Рік ми з нею спілкувались і дуже гарно. не раз разом серіали дивились. чи просто за чаєм на кухні обговорювали усе на світі. Тож коли я з дітьми у відпустку за кордон зібралась і не думала на кого свого кота залишити. Занесла ключі їй у переддень від’їзду, усе пояснила, розповіла і поїхали ми засмагати зі спокійною душею.

По приїзді я нічого якось одразу і не помітила. Все на своїх місцях. усе як було. Правда виплила згодом, коли я стала готувати.

Справа в тому, що батькам я щороку купую по десять гусок і качок особливої породи. Вони вирощують їх для мене і птиця стає окрасою святкового столу. Якраз на усі наші застілля двадцять і вистачає. Я точно знаю скільки у мене і чого у камері морозильній, бо вона хоч і велика, але місця для всього привезеного із села в притик. Того дня я вирішила бройлера запекти, відкриваю морозилку звичним рухом і розумію, що щось не те.

Перераховую заморозку і розумію, що не стало дві качки і гуска у вирій подалась слідком за ними. не знаю. на що був розрахунок, але ті що залишились були покладені боком, аби ящик здавався повним. Бройлер теж сам своїми ногами пішов кудись, бо я точно знаю. що залишилось два, а у морозильці був один.

Крупи у мене у трилітрових банка стоять у шафці столу. Ті що потрібні я висипаю у зручний контейнер, а запас, що обов’язково є від березня минулого року, я зберігаю окремо. так от. за тим, аби банки ті були повні я слідкую особливо уважно, бо знаю. як то залишитись із двома дітьми і кілограмом гречки при зачиненому магазині. зазираю туди, а з банок надсипано. Причому не по багато. Максимум грамів по сто. але із кожнісінької.

Мені якось і смішно і прикро водночас стало, адже перед тим я Ларисі подарунок віддала – розкішну блузу, що придбала за кордоном спеціально для неї.

Але найцікавіше ось що – Лариса ж зі мною уже не вітається. навіть голову відвертає коли мене бачить. Робить вигляд, що геть мене не знає.

Звісно, я не обідніла від того, але бачу, що почала вона дружбу водити із нашою сусідкою спільною – тіткою Ритою. Та жінка дуже гостра на язик і з нею мало хто спілкується. а лариса прямо як до мене колись, так і до неї бігати почала, ледь не щоденно.

Оце думаю, може попередити тітку Риту про те, чим та дружба закінчується? А з іного боку не знаю, чи варто узагалі їх обох чіпати.

Як би ви вчинили? Попередили б людину?

11,04,2023

Головна картинка ілюстративна.