Мій син Віктор попросився до мене переїхати рік тому, бо Діана при надії була і він би не потягнув і оренду квартири і все інше. Я погодилася, бо живу у просторій двокімнатній квартирі, так, то сарказм, адже квартира в панельці і зовсім не простора і ще й стіни, мов картонні – все чути, то ні ліжком скрипнути, ні пчихнути.
Але заради сина я була готова терпіти будь-що, адже він у мене єдиний. Я давно на себе рукою махнула, бо в молодості ніхто мене не хапав, то й тепер на що надіятися?
Живу та й живу. А тут і сенс життя з’явився, бо й син коло мене і скоро онук буде.
Що я за цей рік пережила – я вам сказати не можу, бо я себе вже так стримувала і до десяти і до ста рахувала, лиш би не було суперечок між мною і невісткою, а причин вона давала просто тисячі.
Я сама й продукти купувала і за все платила, хоч син мені й наче повертав гроші, але де я буду в дітей брати?
– Хай будуть у вас, бо що мені більше треба, аби ви мали свій куточок і дитинка росла здоровою.
Так я думала і ви собі можете уявити, якою для мене була новина, що ті «зекономлені гроші», вони не на квартиру притримують! Мені аж в очах потемніло від тієї звістки – вони їдуть на відпочинок і не куди-небудь, а в Буковель!
– Та ви бачили, що там квашена капуста більше коштує, як тут кіло м’яса?, – намагалася привести їх до тями я.
– Мамо, Діана стомилася і нам потрібен відпочинок.
– Ти диви, яка цяця, – вихопилося в мене, бо я вже не мала сили себе стримати, – а то від чого вона стомилася, перепрошую? Від того, що цілими днями серіали дивиться?
Бо це, люди добрі, таки правда! Той телефон не перестає пищати, ноутбук вічно включений, а вона як не в одне, то в друге і ще маленькій дитині те під ніс підсовує!
– Та що ти робиш?, – кажу їй я, – нащо дитину на таке вчити, то ж очі!
І ви думаєте, вона мене слухає?
Але хай вже буде, переодягла вона маленьке і що? Пішла води з річки набрала і піч розтопила аби води загріти. Як то було у нас в селі? Ні, підгузок зняла, в ванну помила і новий. Все сухо і чисто, а не як у нас було – вже матраци на паркані і ще й на подушки могло просочитися!
Та в пралку не закинеш! А тут все в квартирі, там на кнопку натиснула, там відкрила і все готова і не змерзла і ні впріла! То від чого то є змучитися?
Ні, я хочу чути від чого вона так стомилася, як я на кухні сиджу та виварюю, порядок я роблю і на базар я йду!
– То як тебе, сину, так гроші тиснуть, то віддавай їх мені і я поїду в санаторій. Не ваш Буковель, але від вас відпочину. І я не жартую!
Я вам так скажу, що я сама від себе такого не сподівалася, але я взяла в сина гроші і поїхала в санаторій! Два тижні відпочила, набралася сили і відчула себе людиною! А то я все тисну та все економлю, а вони он які хитрі.
Невістка сказала, що вони будуть геть від мене їхати, а я й не спиняю. Бо я думала, що вона мудра жінка і хоче копійку притримати, а вона хоче моїм сином поганяти і солодко жити. Я тому не в силах завадити, то хай мої очі того не бачать. А що б ви робили на моєму місці – просили б залишитися?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
