Ну, а скільки можна? Максим Петрович такий молодий (порівняно молодий) і розлучений декан факультету, а своїм вільним безіменним пальцем тільки збурює жіноцтво факультету, від студенток до викладачок.
Коли вже досвідчених жінок цікавить статус «деканші» та зарплатня і житло пана Максима, то для молоденького покоління сам факт, що ти кидаєш бісики самому декану – це вже досягнення в житті.
Отож, молода і красива аспірантка Тетянка, швидко зметикувала, що тут і до чого та хто півень в курятнику, та почала брати Максима Петровича в облогу. Для чого він їй здався, вона чітко не могла сказати, бо поки їй був важливий сам факт того, що декан факультету мерзне під її під’їздом, а вона визначає ступінь його переохолодження. Це був дуже цікавий експеримент, яким Тетянка визначала, на що може піти чоловік аби бути поруч з нею.
Отак вона морозила пана декана та капризувала, трохи ластила, трохи давала фору і творилося це все дійство перед очима жіночого колективу, які то заздрили, то тішилися, то прагнули всіма фібрами аби вертихвістка вгомонилася.
Як не дивно, але спинився чомусь Максим Петрович і не просто спинився, а пішов на побачення з Мариною Василівною, особою вченою, але якоюсь непримітною, чим і приголомшив всю жіноцьку аудиторію – як він її розгледів за такими барвистими губами і вбраннями?
Колектив жіноцький пив серцеві, бо Марина Василівна одягла на палець Максиму Петровичу таку велетенську обручку, що вона сліпила погляди всього факультету і голосила, що об’єкт зайнятий надовго, бо животик у дружини ріс і ріс.
Пройшло ще трохи часу. Максим Петрович тупцював на морозі, чекаючи, коли дружина вийде з пологового з новим прекрасним згорточком, а прекрасна Тетянка заглядала з вікна на чергового кавалера, що тупцював біля її під’їзду. Проте, ситуація різнилася тим, що у першому випадку таке тупцювання приносило задоволення, а в другому, – ні.
І прекрасна Тетянка не розуміла, що ж не так? Чому ці перевірені роками засоби тренування тепер не приносять їй задоволення, хоча кавалери були статні і багаті. Вона чомусь звільнилася з кафедри і, коли бачить Марину Василівну на вулиці, переходить на інший бік вулиці.
Якось вона наважилася на доволі прямий флірт з самим Максимом Петровичем, нагадавши йому ті прекрасні часи, коли він був готовий заради неї на все. Але ці згадки тільки засмутили пана декана і заставили його червоніти за власну дурість.
– Відколи ж ви так порозумніли, пане декане?, – прямо спитала Тетянка.
– Відколи знайшов дружину, – чесно відповів той.
Фото Ярослава Романюка
