Ми з чоловіком не мали іншого виходу окрім як покинути свій дім у Харкові. Лягало близько і ледь не щодня, наш район майже опустів і одного дня ми таки наважились і поїхали в столицю до його матері.
Перший час жили зі свекрухою. хоч і не зручно було вп’ятьох в однокімнатній квартирі. Шукали варіанти оренди житла, але ціни ж, які ціни? Досі не можу зрозуміти, як люди, що живуть в одній країні переживають одне спільне горе можуть з інших таких же брати захмарні гроші. Ні, ну правда, однокімнатна за 12 тисяч? Серйозно?
майже місяць тулились усі разом, а потім чоловік радо повідомив, що знайшов для нас підходящий варіант. Знайомі знайомих, через рідню свою далеку погодились здати нам двокімнатну квартиру за смішні десять тисяч у місяць. звісно. ми одразу ж погодились і переїхали щасливі. Усіма цими питаннями мій чоловік займався, я йому цілком довіряла і не могла подумати, щось не хороше про нього.
Майже дев’ять місяців ми живемо у цій квартирі. Щомісяця ми сплачували до десятого числа потрібну суму і так би й далі було, якби не випадок. Коли я була у свекрухи на гостині їй зле стало, довелось терміново швидку викликати. Мама чоловіка сказала мені де узяти її документи і ми поїхали. Вже у стаціонарі я зрозуміла, що поспіхом захватила усю папку. Не маю звички перевіряти щось чуже, але папка була прозорою і я прочитала знайому адресу на документі, що лежав поверх інших.
Коли ж я дістала і прочитала, то обімліла. Виявилось, що орендована нами квартира належала свекрусі.
Коли все вляглось, я поговорила з чоловіком, запитала, чому він так вчинив. На що почула відповідь, мовляв наше житло у Харкові було подароване нам його мамою, а це – її гарантія забезпеченої старості. Вона і так впустила нас і бере значно меншу плату, ніж брала з квартирантів раніш. Ми повинні ще й “дякую” сказати.
А я не хочу дякувати, не хочу. Як можна з рідного сина у такі часи гроші брати, поясніть мені? Сказала, що віднині ні копійки не дам за оренду, хай сам із власницею квартири розбирається.
Хіба ж можна так із власними дітьми у такий час?
05,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Відколи мені виповнилося тридцять, я уникаю їхати до мами на свята. Тоді у неї з татом просто якесь загострення, яке називається «колитизаміжвийдеш»
- З чоловіком ми уже десятий рік, як разом, проте за цей час батьками ми так і не стали. Я колись у все це не вірила, але чим далі. тим більше схилюсь до того, що виною усьому є отой дивний весільний подарунок від свекрухи
- Прийшли ми на заручини: наречена, мов квітка гарна, вималювана, вивбирана, на столі все як треба, але мучать мене сумніви
- Маю статки та городи, але жінки вже не маю. То як я тепер маю доживати віку
- Знаєте, дійшла я до того, що почала знайомитися у всесвітній павутині, а що зробиш – на носі сорок, а особисте життя ніяк не владнається