Коли я побачила батька в весільному салоні з якось молодою особою, то я не знала, що робити. З мамою таким не поділишся і я розповіла все подрузі і саме вона напоумила мене так вчинити. Де ж я знала, що все це приведе до таких наслідків.
– Ой, Надійко, плакала твоя машина на випускний, якщо твій батько шастає по весільних салонах, – радила мені подруга, – Ти з ним поговори серйозно на цю тему і скажи, що твоє мовчання – золото.
Я навіть не думала, що той звичайний день переверне все моє життя. Я з подругами прогулювалася по центральній вулиці нашого міста, де розташовані найдорожчі салони краси та брендові бутіки з одягом. Я на свою стипендію можу лише мріяти про похід в такий заклад, тому можу собі лишень дозволити спостерігати за людьми, які приміряють обновки та милуватися манекенами з одягом.
Звичайно, що ми дівчата молоді і особливо нас цікавить салон весільних суконь, у нас навіть є звичка уявно приміряти сукні на себе і радитися чи вони нам личитимуть.
І ось в такому прекрасному настрої ми розглядаємо вітрину весільного салону, як я помітила там свого батька! І не просто він там зайшов, а милувався молодою жінкою, яка була у весільному платті. Вона виглядала неймовірно щасливою.
Я б теж виглядала неймовірно щасливою, якби мала змогу купити собі там весільну сукню.
Але справа у тому, що наша родина не є аж такою багатою. Тато їздив все життя по заробітках і купив нам квартиру, де живемо ми з сестрою та батьки. Тато має машину, але переважно використовує її для того аби купувати будівельні матеріали для чергового замовлення. Тобто, ми добре живемо, але ж не для такого весільного салону!
Виходить, тато або має додатковий дохід, або я нічого не розумію.
Подруги побачили, як я змінилася, але вони не знають мого батька, тому я сказала, що просто розболілася голова і я хочу додому. Але вдома мені не стало легше, бо я почала думати про те чи казати мамі. І що взагалі буде далі, адже ще сестра має поступати, я маю довчитися останній рік і треба платити за останній семестр. Та й батько натякав, що після закінчення навчання з червоним дипломом я отримаю від нього машину. Мама моя працює в школі вчителем і вона не потягне це все сама. Я не знати коли знайду роботу, сестра так само не поступить на державну форму навчання. Що робити?
Коли тато прийшов додому, то він не виглядав чоловіком, який когось має. Обіймав маму, був в прекрасному настрої, питав мене, як мій день. Я аж розгубилася, бо не думала, що мій доволі простий тато має такий акторський талант.
І з такими думками я звернулася до найкращої подруги Олі, щоб вона мені щось порадила. Я думала, що вона скаже аби я все розказала мамі і мала чисту совість, але Оля дала мені подивитися на цю ситуація геть з іншого боку.
– Надю, ти маєш вибрати, кому найбільше з вашої сім’ї потрібні гроші? Мама твоя вже сорок плюс, вона цілком собі заробить на крем з масмаркету, а там пенсія недалеко і я певна, що батько залишить квартиру за вами. Лишаєшся ти і сестра. Ти певна, що тобі потрібна менше машина, ніж Юлі юридичний коледж?
Я задумалася, бо Юля про юридичний коледж заговорила лишень після того, як дізналася, що головна актриса з подібного серіалу вийшла заміж за британського принца. Це вся її мотивація.
А от я хочу своє власне житло, але тато на нього не має грошей, а от на непогану машину, то таки наскладає. Я не можу бути дівчиною з квартирою, але можу бути дівчиною з машиною. І це вже великий плюс, тим більше, що машина – то крок до незалежності і я зможу нею подорожувати по світу.
Я можу їздити з нею в Париж, в Мілан, навіть до Польщі на закупи, але вже краще, ніж нічого.
Тим більше, що ми з подругами думали відкрити свій бізнес, возячи товар з Європи в Україну, відкрити свій власний бутік і мати багато грошей.
Тому я вибрала себе і одного дня попросила тата відвести мене на навчання, але на думці в мене було геть інше.
– Тату нам треба поговорити, – почала я.
– І мені з тобою теж, Надю, – погодився тато.
– Добре, давай ти перший.
– Надю, ти пригадуєш, що я тобі обіцяв машину після закінчення університету?
Я мало не підскочила і випалила перша.
– Звичайно, що я в курсі, куди ти подів ці гроші!
– Звідки?, – очі у батька округлилися.
– Я все бачила, тату, і не думай відпиратися, але я скажу тобі таке – навіть не думай, що я мовчатиму перед мамою, бо у тебе особисте життя почалося!
– Яке життя, – й далі грав роль батько.
– Слухай, ти не схожий на себе і мені це дивно. Я бачила тебе в весільному салоні і знаю, за чиї гроші ти купив тій дівчині сукню. За наші сімейні гроші. Але я готова закрити на це очі, так, готова, – перебила я його, – Тому так тобі скажу, що мама не дізнається про твою інтрижку, але я маю мати машину.
– Доню, мама все знає, – татів голос якось звучав не так.
– Як знає?
– Отак і вона згодна з тим, що всі гроші я витрачу на ту дівчину.
– Що? ти при своєму розумі? А як же я?
– Знаєш, я тобі був готовий запропонувати інший варіант, але ти так поставила питання, що я сумніваюся, що хочу тобі купити машину згодом.
– Не перекручуй. Це ти перед мамою винен, а я хочу мати своє.
– Доню, та дівчина, вона твоя сестра.
– Що? Ти не міг нічого краще придумати?
Тато почав розповідати, що він колись зустрічався з однією дівчиною, він приїжджай на літо до бабусі в інше село і там її побачив та закохався. Поки то було юнацьке захоплення, то ще було нічого, але потім вони підросли і тато вже з нею гуляв, коли приїжджав в те село. Так виходило, що він одночасно зустрічався з двома дівчатами і не міг вибрати якусь одну. Так би довго тривало, але мама сказала, що чекає дитину, тобто мене, і тато женився з нею. Тій дівчині він нічого не сказав, просто перестав приїжджати в те село.
– Розумієш, я думав, що з нею все просто, вона собі когось знайде. Але виявилося, що вона теж від мене чекала дитину і нікому не сказала, хто батько. Вона не вийшла заміж, а ростила доньку сама, їздила на заробітки аби та мала все, що й інші діти. Але рік тому її не стало і вона розповіла доньці, хто її батько. Аня важко пережила мамину утрату, але вирішила знайти мене і ця зустріч була для мене важка. Я вчинив не правильно і всі роки навіть не хотів думати про те, як вчинив з її мамою.
– Вона могла тобі збрехати!
– Ні, вона моя донька і я робив тест. Справити їй весілля, то найменше, що я можу для неї зробити. Я все розказав мамі і вона повністю зі мною погодилася. Я вас ростив в достатку і тепер моя донька теж потребує від мене турботи. Якщо я зможу це покрити грошима, то буду дуже радий.
Я мало що слухала, адже тато дав мені зрозуміти, що за мою поведінку, він не купить мені нічого, а не лише машину. Бачте, я мала вчинити геть по-іншому. Але я перепрошую, а як саме я мала вчинити, коли мені потрібна від нього найбільша допомога? А тепер він всі свої гроші даватиме тій дівчині, бо що? Як мені вернути батькову прихильність?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
