Коли я побачила виклик від свекрухи на екрані мобільного, то дуже здивувалась. Тамара Ігорівна на заробітках в Італії і телефонує лиш у неділю і то своєму сину. Ми із нею мало знайомі, одружувались коли вже вона в Італії була, а приїздила вона за ці сім років двічі. А це сама мене набрала і одразу “до головного”.
Вісім років як я заміжня жінка. Х Давидом ми познайомились коли були ще студентами економічного вишу. Нині у нас двійко діток, старший школярик. Проживаємо у його квартирі, яку для нього придбала мама, що працювала в Італії.
За ці роки я свою свекруха бачила тричі: на весіллі, і двічі коли вона приїздила в Україну. У Тамари Ігорівни в Італії своя сім’я. там у неї ще й донечка є, тож В Україну вона повертатись ніби як і не планує. Про сина свого вона не забуває, спілкуються часто, вона його вивчила, та й квартиру вона цю подарувала.
Як тільки чоловік мій почав працювати, то одразу сказав матері, що більше його підтримувати фінансово не потрібно. Мовляв, дякую. далі сам вигрібатиму. Як би нам важко не було, але за ці роки жодного разу допомоги від свекрухи ми не прийняли. надіємось лиш на себе.
А це, набрала мене свекруха у понеділок минулий. Я була щиро здивована, адже вона мені за ці роки жодного разу не телефонувала. та в мене, навіть номеру її записаного не було. Трубку я взяла, а та замість привітання і якихось стандартних фраз одразу “до головного” перейшла.
Я слухала і тричі думала вимкнути зв’язок, адже було дуже неприємно. Свекруха говорила купу неприємних речей, але не про мене особисто, а про те, що мої батьки повинні нам допомагати, а не роблять цього.
— У вас машина в кредиті який рік? – горланить вона, – Невже тільки я на цю сім’ю повинна усе забезпечувати? Як так, що одна мама і квартиру і ремонт і техніку нову, а інша рушника з іконами і все? Чого мій син повинен на двох роботах працювати і вдень і вночі, аби за ту машину гроші віддати, а свати сплять і у вуса не дують? тобі самій не соромно?
Мені було дуже неприємно, я просто мовчки вислуховувала ту тираду і коли вона скінчила я сухо попрощалась і поклала слухавку. Увечері запитала в чоловіка що то було, і по його реакції я зрозуміла, що то для нього не новина.
— Просто їй і справді не зрозуміло, як так? У нас прийнято, що молодій родині допомагають обидві сторони. Я вважаю це пережитками минулого, а от мамі важко усвідомити, що твої батьки не вважають за потрібне підтримати нашу сім’ю.
Я так і сіла. Саме формулювання чоловіком речення, мене дару мови позбавило: “Твої батьки не вважають за потрібне”. Я пізня дитина, тату 78, мамі 70. То як вони і чим можуть мені допомогти, хіба рецептом в аптеку поділитись? Та й з якого дива допомагати дорослій заміжній жінці. Ми за те авто разом гроші виплачуємо, брали розуміючи, що рік, чи два доведеться на всьому економити, а тут “не вважають за потрібне”.
Коли я запитала у чоловіка, а чи прийняв би він допомогу від мого тата, то той став і здивовано на мене поглянув:
— Я ж тобі кажу, що то просто у нас так прийнято і що мене це зовсім не хвилює. Немає про що говорити і крапка. То лиш мамина думка і традиції нашого села. Все.
Три дні відтоді минуло а я досі не можу заспокоїтись. Мені дуже неприємно і гірко, якось врапт відчула себе приймачкою у чужій хаті, що живе за чийсь рахунок.
От скажіть мені, може це і справді такі традиції, а я не знаю?
Якщо одні батьки допомагають молодій родині, то й інші повинні? А якщо змоги немає, то як? Не виходити заміж, чи що?
От ви б невістці змогли б таке казати?
06,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
