Вийшла я заміж за коханого. В надії на щасливе сімейне життя. І все було б добре, якби не один недолік чоловіка. Мій чоловік занадто ощадливий.
Раніше коли зустрічалися, подарунками мене він звичайно теж не балував. Ну, я думала, що він на весілля гроші складає. Марилось мені, що то краще, ніж марнотрат та гуляка.
Але зараз це вже перебір. Чоловік заявив, що його гроші це гроші, а мої гроші це гроші мої. Все. Купуватимемо продукти разом і за квартиру платитимемо теж скидаючись. А так кожен вільний робити зі своїми грошима, що сам вважає правильним.
Подарунків дарувати мені вже дружині теж більше не став. Лише букет на день народження дарує і те не дорогих.
Мені прикро. Як це так. У всіх подруг та родичів чоловіки несуть зарплату додому, дружині. А дружина вже розпоряджається, на що й де витрачати. Великі лише покупки, звісно, разом вирішують.
А я ніби й не дружина та не господиня в хаті. Якщо на що потрібно просити повинна і пояснювати на що, навіщо і скільки мені потрібно.
Мама мені каже, щоб розлучалася поки не пізно. Каже, що як потім діти підуть, доведеться на підгузки з дитячою сумішшю випрошувати. А я не можу. Все-таки я люблю чоловіка. І він мене теж начебто любить.
Але щодо грошей він непохитний. Невже через таку здавалося б нісенітницю, хоча це звичайно ніяка не нісенітниця, а серйозне питання. І ось через це доведеться руйнувати сім’ю?
Ще моя бабуся завжди казала, що немає нічого гіршого, ніж чоловік який копійку шкодує. Вона мені з дитинства повторювала, що можна кинути за комір заливати, в гречку стрибати, взятися за розум… Але ось цю рису нічим не зміниш і ніколи.
Дівчата, у кого так само було з чоловіком. Може, це спочатку не звик він ще, що тепер ми сім’я і в нас все спільне має бути? Може ще трішки потерпіти і він зміниться?
24,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
24,05,2023