Коли згадую те, що я зробила, то стає соромно. Це ж треба було до такого дійти? Але я вже не знала, як змусити мого сина жити окремо. І хлопчик він у мене хороший: працює, не п’є, не гуляє. Але ось якась патологічна у нього прихильність до нас батьком. А мені хотілося, щоб він став жити окремо, завів дівчину собі, а краще дружину і був щасливий. Але його сором’язливість і невпевненість в собі, його боязнь прийняття серйозних рішень. Де ж я упустила і що зробила не так.
Він ріс гарним і слухняним хлопчиком, але з дитинства не міг щось вирішувати. Зробити вибір для нього – прям покарання. Я допомагала, як могла. Нещодавно мій син розлучився з дівчиною, вона назвала його маминим синочком, невпевненим і боягузливим, а їй потрібен був чоловік. Це дуже підкосило мою дитину.
І ось в одному з фільмів я побачила, як жінка заплатила гроші дівчині, аби та закохала в себе її сина. Тоді мені здалося це ідеальним рішенням. У нас на роботі є молода співробітниця. Вона сама виховує доньку, розлучена. Я запропонувала їй зробити так, щоб мій син закохався в неї, і вона переконала його з’їхати. Їй потрібно було просто підвищити його самооцінку і допомогти перейти на новий рівень – життя без батьків. Вона, звичайно ж, мені відмовила. Тоді я розплакалася і пояснила, що він так пропаде, живучи з нами. Йому потрібно своє життя будувати, а він не може наважитись. Дівчині стало мене шкода, і вона погодилася. Не безкоштовно, звичайно.
Все розвивалося стрімко: я запросила її до нас додому і познайомила з сином. Співробітниця пустила в хід всі жіночі чари і незабаром вони стали зустрічатися. За її словами вона м’яко, але наполегливо вкладала в свідомість «коханому»думку, що йому потрібно жити окремо. Їх роман затягнувся, і мене це стало турбувати. Ось тоді-то дівчина і розповіла мені, що насправді закохалася в мого сина і хоче все йому розповісти, так як втомилася казати неправду. Син з котушок злетів. Він зібрав речі і переїхав до моєї співробітниці. Його не зупинила навіть її дитина.
Ось так я домоглася свого. А в фільмі був хеппі енд. Тільки життя – не фільм. Мій хлопчик зі мною не розмовляє, ображається. Він не може зрозуміти, як я могла до такого дійти. Думає, що я хотіла позбутися від нього, а не допомогти йому стати самостійним. Свою кохану він пробачив, а мене ні. Моя напарниця всіляко намагається остудити його запал, але поки у неї це не виходить. Ну, нічого, я почекаю.
Про їхнє життя та про справи свого сина дізнаюся з розповідей колеги. Здається у них все добре і серйозно. Тепер ось думаю, як помиритися з сином, що зробити, щоб він мене пробачив.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
