fbpx

Коли ж ми приїхали додому  сіли за стіл святкувати до кімнати увійшла сестра. Потрібно було бачити її обличчя. Вона явно була чимось невдоволена. Коли ж я почула чим саме, ледь дар мови не втратила

У моєї мами була давня мрія. Це прямо не мрія, а ідея “фікс”, яка не давала їй спокою. Вона хотіла придбати мені гарну норкову шубу.

І щоразу, коли я приходила її провідати, мама заводила ту саму розмову.

Мама з батьком були вже на пенсії, і мама підробляла, нянча сусідську дитину. Платили їй звичайно добре, але я не могла собі дозволити, щоб мама витрачала свої гроші на мене. А тим більше на шубу, яка зовсім не була мені потрібна.

У мене був модний пуховик. Зручний, легкий та теплий. І шикарне пальто з кашеміру, яке мені привіз чоловік із відрядження.

У них мені було тепло та зручно. Та й мерзнути особливо ніде було. Їжджу я своєю машиною або з чоловіком.

Але мама не заспокоювалася. Вона хотіла бачити мене в шубі і все

Шуби вона купила вже всім і моїй сестрі, яка після невдалих шлюбів жила з ними і моїй старшій дочці. Відчуваю, поки я й далі відмовлятимуся, вона півміста в шуби одягне.

Ще сестра якось висловила мені, що я маму своїми відмовами від подарунка ставлю у незручне становище.

Хоча чим я ставлю у незручне становище? Я, навпаки, для мами якнайкраще хочу, щоб вона гроші, які хоче витратити на мою шубку, витратила на себе.

Он нехай краще з татом з’їздять, відпочивають кудись або ноутбук собі купить, а то сидить за комп’ютером, а потім скаржиться, що спина непокоїть.

І взагалі я ніколи не мріяла про шубу. Це раніше шуба була показником багатства. Якщо в тебе є шуба, значить ти людина, яка відбулася і успішна в житті.

І чоловіка я жодного разу не просила купити мені шубку, навіть у думках не було. Він знав про це, тому й не дарував мені шубок.

А зараз цими шубами нікого не здивуєш. У них геть кожна студентка хизується

На мене так шуби це взагалі минуле століття для пенсіонерок, за пенсією ходити або біля під’їзду сидіти, щоби тепло було, не замерзнути.

А мені і в моїх пальтах з паркою не погано, та й я в джинсах найчастіше ходжу, а як у джинсах та шубі ходити.

Ну, якщо так, то в черговий раз, коли мама завела мову про те, що все-таки хоче подарувати мені шубу, так як чоловік мені її мабуть по всьому не подарує.

Я, усміхнувшись, погодилася. В надії, що на мій зріст, шубки продавці не підберуть або мені нічого не сподобається. А потім може мама і забуде свою ідею і переключитися на щось інше.

Ми обійшли вже цілу дюжину, магазинів і реально на мій зріст, нічого відповідного не було.

Складається враження, що всі зараз шиють лише на дівчат із модельними параметрами. Почувалася прямо коротенькою якоюсь, приміряючи черговий дизайнерський шедевр.

А що й вдавалося мені підібрати, то справді було не в моєму стилі.

І вже збираючись йти з торгового центру та їхати додому. З почуттям виконаного обов’язку і маму приємно зробила, і гроші в неї залишаться.

Мама потягла мене ще в один новий магазин, що недавно відкрився.

І там диво, привітна дівчина консультант винесла кожушок з натурального хутра, в яке я просто закохалася.

Хутро так і переливалося на світлі. Красивого сірого кольору з капюшоном, як мені подобається.

Мама, побачивши, що шубка мені справді сподобалася, одразу побігла на касу оплачувати свій подарунок, доки я знову не передумала.

Додому ми поверталися обидві щасливі.

Я раділа обновці і те, що мама задоволена. А мама була щаслива, що нарешті втілила свою мрію в реальність.

Дорогою ми заскочили до кондитерської і купили улюблений мамин медовик. Потрібно ж чаю з тортиком попити та відзначити обновку.

Коли ж ми приїхали додому  сіли за стіл святкувати до кімнати увійшла сестра. Потрібно було бачити її обличчя. Вона явно була чимось невдоволена:

— Ти чого, сестро? – запитала вона мене на одинці, – Мама пів року у всьому собі відмовляла, а ти взяла таку дорогу річ? Та моя втричі дешевше коштує. Та й донці твоїй мама купила шубку вже. Це ж не справедливо виходить якось.

Я отетеріла. Тобто, як? А що я мала робити? Віднести назад. Та й мама не казала що то дорого.

Я звісно мамі повернула частину вартості тієї шуби, але обставила це як подарунок до якогось свята. А з сестрою ми більше не спілкуємось. Вона не хоче.

А я і досі не розумію у чому перед нею особисто завинила. Хоч хтось мені поясне?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – intermarium.news.

 

You cannot copy content of this page