fbpx

Коли жінка стає матір’ю чарівного хлопчика, вона щиро вірить у те, що у майбутньому він стане для неї опорою та підтримкою. Я намагалася дати синові все найкраще, і наші стосунки були близькими до ідеальних. Але, на жаль, лише до певного моменту – поки не з’явилася “вона”

Коли жінка стає матір’ю чарівного хлопчика, вона щиро вірить у те, що у майбутньому він стане для неї опорою та підтримкою. Я намагалася дати синові все найкраще, і наші стосунки були близькими до ідеальних. Але, на жаль, лише до певного моменту – поки не з’явилася вона…

Ця історія почалася ще багато років тому – за часів мого дитинства. Атмосферу, що панувала в рідному домі, важко було назвати сприятливою. Завдяки цьому, я виросла з чітким розумінням того, що заміж я не хочу. А ось проти дітей я нічого не мала – тому, як прийнято говорити, «привела у світ для себе».

Мій хлопчик завжди радував мене успіхами у навчанні, як справжній чоловік відслужив. Викликала гордість та професія, яку він отримав – рятувальник. Ну як тут не пишатися? До мене син ставився з теплом та повагою, і я думала, що нічого не зможе затьмарити наші стосунки.

Діти виростають і відлітають із батьківського гнізда. Настав час, і моя дитина розпочала своє власне доросле життя. З’явилася Катерина, спочатку дівчина, потім дружина. Тепер увесь час син присвячував їй, а про матір зовсім забув. До слова, до обраниці сина у мене немає жодних претензій, а ось така поведінка дитини засмутить будь-яку матір.

У житті може статися все, що завгодно – наприклад, розлучення. Можливо, у сина буде ще одна дружина, а може, й кілька. А ось мама у кожного одна! Може здатися, що я просто ревную і чіпляюся. Але я не прошу нічого надприродного – поговори ти зі мною по телефону трохи довше ніж пів години, заїдь на чай, жінці квіти даруєш – чому ж про мене забуваєш.Нагадую йому щодня, що він не має у житті ближчої людини ніж його матуся, але не чує.

У гості молоді заїжджають «по дорозі», та й то на півгодини. Катя – домогосподарка, і син її балує, вона ні в чому не знає відмови. Коли я заходжу до них у гості, невістка завжди люб’язно накриває стіл. І я скажу без перебільшень – стіл просто ломиться від делікатесів та заморських фруктів. Я ж починаю запитувати чого він мені такого не завіз. Усе! Дивиться вовком і просить не починати.

Внуків у мене поки що немає, та й мені здається, що не буде. Принаймні від цієї невістки. Поясніть мені, як можна проміняти перевірену роками людину, на ту, кого знаєш лиш кілька років? Я ж у нього вклала всю себе а він про мене просто забув. Ні тобі квітки, ні смаколика якогось. Сухе “так” чи “ні” у трубку і “бувай”.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page