Оленка – моє улюблене і балуване дитя, не дивно, що вона не сприймає нікого в нашому домі, адже вона – центр мого світу. Так завжди було, що ми тільки разом, її батько від нас пішов, коли їй було шість.
Ні, вона за ним не плакала, бо практично й не розуміла, що саме робить тато в нашій родині. Він не приходив з роботи, їв і дивився телевізор, далі спав і вставав на роботу. Він не бавився з дитиною і не мав тієї замилуваності, яка є в батька, коли його дитина щось лепече. Це все його дратувало.
– Забери її від мене, – казав він, коли дитина повзала по ньому, – Вона без підгузка і ще наробить тут.
– Забери її від мене, вона мені ляльками в очі тицяє, я хочу відпочити, я з роботи прийшов.
– Забери її сама з садочка, у мене часу нема.
– Забери її сама зі школи, що значить, «тобі по дорозі», ти мама чи хто?
Якщо чесно, то була страшенно здивована, коли такий черствий сухар сказав мені, що йде від мене до іншої жінки, яка його страшенно кохає і цінує.
– Вона любить мене за те, що я є, а не за те, скільки я заробляю.
Вже потім мені прийшло на думку, що заробляв він мізер, але я ставилася до нього, як до недоторканного принца.
Але, пішов, то й пішов. Не знаю за чим я там сумувала, але було дуже неприємно, що мене кинули, попри всі мої старання.
Почали ми жити з Оленкою разом і було нам дуже навіть не зле.
Я більше часу приділяла дитині, а не тому, як охоронити чоловіка від дитини.
Скажу, що я й незчулася, як вона у мене виросла і стала ще вищою за мене!
І тут у моєму житті й з’явився Олег. Хоч ми були давно знайомі по роботі, але отак душевно поговорити не могли і нагоди не випадало.
А так розговорилися, обоє без пари, обоє любимо серіал «Леся плюс Рома» і осінь.
Олег почав приходити до нас додому і на це Оленка відреагувала доволі байдуже, ну вік такий, коли дитина вважає, що їй всі винні і не мають її турбувати.
На диво, чоловік виявився дуже терплячим, попри всі вибрики доньки.
А їх було десятки, особливо, коли вона зрозуміла, що ми одружимося.
Тоді вона й сказала, що піде з дому, якщо ми одружимося.
– Я тебе з дому не виганяю, доню, це буде твоє рішення, бо ми вже розписалися.
Олеся й справді кілька днів не ночувала вдома, я знала, що вона в подруги, але це мене образило. Невже, вона пішла вся в батька? Бачить тільки себе, а я просто маю їй догоджати.
Олег мене заспокоював, а тоді сказав, що поговорить з донькою. Я не розраховувала на якийсь результат, але через кілька годин вони обоє прийшли додому, разом і при цьому не кричачи…
Далі більше – донька попросила у мене вибачення:
– Мамо, я забула, що ти ще й жінка… Я не хочу бути схожою на тата.
Виявилося, що Олег їй розказав все про мій перший шлюб, донька ніколи й не питала мене, яким був тато, а я й не хотіла казати щось неприємне.
А Олег їй і сказав, що я любила її понад усе і виконала перед нею наперед всі зобов’язання. Тепер у неї є шанс просто побути жінкою, а не тільки мамою і вона має дати мені таку змогу, якщо мене любить.
Звичайно, моя донька не була б нею, якби не сказала, що ретельно стежитиме аби Олег мене не ображав.
Сподіваюся, у нас все буде добре.
Фото Ярослава Романюка.
