Знаєте, малі діти – малі витрати. Але я своєму чоловікові завжди казала:
– Коля, ми маємо про єдину доньку піклуватися і забезпечити її усім, чим тільки можемо.
Та я б в житті так не чинила, якби донька з самого початку своє життя влаштувала. А то вирішила в вісімнадцять заміж вийти. Я тоді кажу:
– Коля, їдь на заробітки, бо весілля треба справити.
Поїхав чоловік та привіз добрі гроші, весілля справили, далі дитинка у них знайшлася, жили добре, хай і в свекрухи, але де є місце, то там хай і живе.
Але через рік прийшла донька, бо не може вжитися ні зі сватами, ні з чоловіком. Мені треба аби мою дитину єдину отак посували? Тоді я сказала чоловікові:
– Коля, треба Іринці купити квартиру і тоді женихи самі попруть і не будуть дивитися, що є дитина.
Поїхав чоловік. Заробив на квартиру і на ремонт і вже й кавалер знайшовся. Спочатку жили вони на пробу, два роки. Але ми вже нічого не наполягали, лиш би далі була між ними любов. Вже й Іринка друге має, тішимося ми з чоловіком та помагаємо.
А далі Іринка приходить та каже, що пішов від неї чоловік.
Я тоді до чоловіка:
– Коля, їдь на роботу та зароби на машину для Іринки, тоді не будуть дивитися, що у неї двоє дітей, а будуть дивитися на квартиру і машину.
Поїхав чоловік та привіз з-за кордону гарну машину. Іринка пішла вчитися водити, а там і кавалер знайшовся.
Я вже доньці почала казати аби думала трохи та на ще одну дитину не розраховувала, бо то тільки так собі жінки думають, що чоловіка діти тримають.
А тут приходить Іринка. Коля зблід, а вона каже:
– Не переживайте. Я не чекаю дитину, просто Вася машину розбив. Тату, можеш ще мені одну купити?
Чоловік мовчки зібрався на роботу, я зраділа, що він навіть нічого й не бурчав та не казав, як я доньку виховала. Поїхав.
Але не дається чути. Телефон виключив, на повідомлення не відповідає. Що нам з донькою тепер робити?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
