Нещодавно я стала вдовою. Мій чоловік Євген відійшов раптово, хоча ніколи ні на що не скаржився, завжди був “живчиком”. Раніше навіть уявити собі не могла, що на старості років залишуся в повній самоті.
Після прощання я дуже розгубилася і досі не можу прийти до себе, не знаю, як мені далі жити. У мене є дорослий син Денис, але з його сім’єю стосунки розладналися дуже давно. Колись я погано прийняла майбутню невістку Аллу, і між нами відразу виникло нерозуміння. Денис розбиратися не хотів, а просто звів до мінімуму наше спілкування.
Все почалося, коли Денис і Алла тільки почали зустрічатися. Мені не подобалася ця дівчина, і я сказала синові, що проти його стосунків з нею. Але Денис з дитинства був наполегливий і впертий. Він відповів, що не збирається підлаштовувати під мої інтереси своє особисте життя. В результаті вони відсвяткували весілля.
Після одруження дітей у мене не вистачило сили і мудрості, щоб переступити через свою гордість. Алла не стала нав’язуватися і контактувати зі мною. Відповідно і Денис бував у нас дуже рідко. Ми з чоловіком не сильно через це засмучувалися, як то кажуть, у кожного почалося своє життя. Не те щоб ми взагалі не бачилися, на сімейних урочистостях з приводу днів народження зустрічалися, з Новим Роком, Великоднем один одного вітали. Найчастіше діти бували у нас на святах, ми щиро їм раділи, хоча спілкування було натягнутим. Я сумувала за сином і маленькою онукою. Алла це розуміла і під час свят була абсолютно спокійною, ніби між нами ніколи не виникало розбіжностей. Тільки в будні дні все залишалося, як і раніше.
Коли чоловік занедужав, ми дітям не говорили, кілька місяців сподівалися, що він впорається. Але коли стало зрозуміло, що все дуже серйозно і до кращого не йде, звичайно, повідомили синові. Діти поставилися до цього з повагою і з розумінням, приїжджали часто й подовгу перебували з батьком. Він тоді був дуже щасливий, що вся сім’я в зборі. Але, коли чоловіка не стало, діти у мене зовсім не бувають. Денис іноді заскочить провідати на кілька хвилин. Він працює допізна, а живе в іншому міському районі, добиратися потім складно.
Виходить, що я тепер цілі дні проводжу на самоті. Спробувала завести розмову з Аллою, але безрезультатно. Йти зі мною на контакт невістка не захотіла. Я не засуджую її за це. У таких стосунках моя стовідсоткова вина, і зараз мені дуже соромно за минулу поведінку. Якби можна було повернути час назад, я б поводилась зовсім по-іншому. Але, на жаль, виправити минулих помилок не можна. Я попросила Дениса, щоб він посприяв у моєму примирення з Аллою. Син мені пообіцяв, але мовчить. Напевно, він поговорив з дружиною, а вона йому відмовила. Маю велику надію, що з часом невістка зможе мене вибачити і у нас встановляться довірливі стосунки. А поки я марную свої дні одна і дуже сподіваюся на швидке примирення. Як це правильно зробити, не знаю. Можливо, ви чимось порадите?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!