Вірніше, не привидом, а сниться він мені і саме тоді, коли я з кимось зустрічатися почну!
А мені вже пора й родину заводити, бо на носі сорок, а в мене нікого, лиш Іван являється у сні. Це так несправедливо. Все те, що трапилося тоді, було несправедливим.
Ми з Іваном познайомилися в університеті, довго зустрічалися, жили разом, а, коли я зрозуміла, що при надії, то й одружилися.
Наче все було вчасно, бо мені тридцять і вже все є: родина, робота, а скоро й дитина буде.
Але з дитиною не вийшло і, щоб якось мене розрадити та відволікти, Іван вирішив вчити мене водити:
– Давай, ти зможеш, будеш мене з застіль возити, як порядна жінка, – казав, а я усміхалася і таки погодилася.
Тоді день був такий пахмурний, і мжичка і дощ, але Іван вперся, що найкраще вчитися в екстремальних умовах, тоді я точно з усім справлюся в реальному житті.
Але я переплутала гальмо з газом, а Іван був непристебнутим, звідкись з’явився грузовик. Мати Івана не крилася зі словами. Навіть подала на мене в суд і я мала три роки умовно.
Зрозуміло, що я таке пережила, що й не передати словами, як жити з таким. Я змінила й місто, й друзів, але нічого не допомагало. Я вже хотіла налагодити якісь стосунки з чоловіками, бо одній в квартирі дуже моторошно.
І ось після першого побачення мені Іван і наснився, наче зі мною в цій квартирі, і дивиться на мене, просто сидить, і дивиться.
Звичайно, що після того я до того чоловіка й не підходила. Іван снитися й перестав.
Знову йшов час і я наважилася на інше побачення. То було день через пів року. І тут як тут Іван!
Сидить і дивиться, а як тільки я розійдуся з кимось, то вже усміхається і радісний.
Я вже всюди ходила і різне мені казали: то почуття провини, то стрес, то буває і пройде…
І ось якось я поїхала в гори на відпочинок і там одну жінку дуже хвалили, що на всьому знається, трави різні вміє заговорювати. Я до неї й пішла.
– Мені скоро сорок, а у мене ні дітей, ні чоловіка, тільки покійний чоловік всіх кавалерів відлякує.
– То ти кажеш, що ви сильно любилися?, – питає мене жінка.
– Так.
– То чого ти думаєш, що він не хоче тобі щастя? Ти не думала, що він навпаки, від тебе непотрібних чоловіків відганяє, тих, хто тільки хотів тобою скористатися, тих, хто не хоче родини, тих, хто має погані думки.
Я похолола, таке було відчуття, наче на мені аж одяг піднявся, а не тільки капелюшок на голові.
Я про таке б ніколи й не подумала.
Жінка дала мені трави для спокійного сну і я пішла геть, всю дорогу мені було так легко на душі, наче я скинула велетенську брилу з себе!
Я повернулася додому і стала добре спати, і до всього стала ставитися спокійніше та виваженіше. Що мені переживати, коли у мене є свій персональний захисник від усього поганого?
На роботі мені давно подобався один чоловік і я нарешті вирішила, що зроблю перший крок.
– Толику, підеш зі мною в кіно? У мене квитки є, а подруга піти не захотіла, – почала плести я.
– З задоволенням, – відказав той.
Після побачення я йшла додому з нетерпінням, бо чекала реакції від Івана.
І знаєте що? Він мені більше не снився! Ні тоді, коли ми почали вже серйозно з Толиком зустрічатися, ні тоді, коли одружилися.
Значить, у мене поруч правильна людина. Я назвала сина Івасиком, в пам’ять про мого чоловіка, може, тому він і не сниться.
А ви що про це думаєте?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
